Голос його, хоч і дивний, принаймні заспокоював, а плавний потік слів, як мені здалося, не переривався жодним вдихом чи видихом. Він хотів відволікти мене від переживань, розповідаючи про свої теорії і експерименти; і я пам’ятаю, як він дослухався до биття мого ослаблого серця, запевняючи, що сила волі і свідомість сильніші за органічне життя, тож якщо первісно здорове тіло правильно зберігати, то за допомогою певних наукових методів у ньому можна підтримувати вищу нервову діяльність, незважаючи на серйозні ушкодження, вади чи навіть відсутність деяких важливих органів. Він міг би, напівжартома сказав лікар, якось навчити мене жити — чи, принаймні, підтримувати своєрідне свідоме існування — без серця взагалі! Що ж стосується його самого, то ускладнення хвороби спричинили необхідність дотримання вельми специфічного режиму, який вимагав постійного холоду. Будь-яке помітне зростання температури, якщо протримається достатньо довго, стане для нього фатальним; нормальна температура його існування — приблизно 55 чи 56 градусів за Фаренгейтом[166] — підтримувалась установкою з аміачним охолоджувальним контуром. Саме шум від роботи гасового двигуна цієї установки я часто чув у своїй кімнаті.
Неймовірно швидко зцілений від свого слабування, я покинув холодну квартиру вірним учнем і послідовником талановитого самітника. Після цього, закутавшись у пальто, я нерідко навідував його; слухав його розповіді про таємні дослідження і майже жахливі їхні результати, тремтячими пальцями гортав сторінки дивовижних стародавніх книг на полицях. Варто додати, що геній лікаря повністю і назавжди зцілив мене від моєї хвороби. Здавалося, що у своїй практиці він не гребував навіть середньовічними закляттями, віруючи, що ці загадкові формули містять унікальні психологічні стимули, які можуть справляти винятковий ефект на нервову систему, яка породжує всі органічні імпульси. Я був вражений його розповіддю про старого лікаря Торреса з Валенсії, який брав участь у ранніх експериментах Муньйоза і вісімнадцять років тому допомагав йому боротися з важкою недугою, з якої й почалися всі його нинішні страждання. Та не встиг цей поважний лікар врятувати свого колегу, як сам став жертвою безжального ворога, з яким боровся. Можливо, він не витримав напруги, бо, не вдаючись у подробиці, доктор Муньйоз дав зрозуміти, що методи зцілення були вкрай нетрадиційні, включали в себе обставини і дії, неприйнятні для старого консервативного ескулапа.
Минали тижні, і я з жалем спостеріг, що мій новий друг повільно, але неминуче слабне, як і припускала пані Ерреро. Синюшний відтінок шкіри його обличчя посилився, голос став ще глухішим, а мова нерозбірливою, значно погіршилась координація рухів, розум втратив колишню гнучкість, воля слабшала. Він і сам помічав ці сумні зміни, і поволі вираз його обличчя і тон розмови набули відтінку понурої іронії, що знову сколихнуло в мені тінь огиди, яку я спершу відчував до нього.
У нього з’явилися дивні забаганки, особливо пристрасть до екзотичних прянощів і єгипетських ароматів, аж доки його кімната не стала пахнути, як гробниця якогось фараона в Долині Царів. Водночас зросла його потреба у холоді, і з моєю допомогою, змінивши помпи і живлення холодильної апаратури, він довів аміачне охолодження кімнати до стану перманентної температури на рівні спершу 34, а потім і 281 градусів; звісно, ми не охолоджували настільки ванну і лабораторію, щоб не замерзла вода і не сповільнились хімічні реакції. Зрештою, лікарів сусід став скаржитися на крижаний протяг із сусідніх дверей, тож я завісив їх важкою запоною. Муньйоса, здавалося, мордував якийсь гострий і невідступний страх, що все посилювався. Він безнастанно говорив про смерть, але, коли розмова заходила про похорон і його ритуали, тільки глухо сміявся.
Зрештою, його товариство стало невеселим і навіть моторошним; але у віддяку за зцілення я просто не міг покинути його напризволяще, тож, кутаючись у важке пальто, яке саме для цього і придбав, я ретельно прибирав у його кабінеті і допомагав йому зі щоденними потребами. Я також чимало купував для нього, лише здивовано присвистуючи від назв деяких хімікатів, які він замовляв у фармацевтів чи безпосередньо у лабораторіях.