Прийшовши до тями, цей чоловік оповів вкрай дивовижну історію з піратами і вбивствами. Його звали Ґустав Йогансен, він освічений норвежець, який служив другим помічником капітана на двопалубній шхуні «Емма» з Окленда, яка відпливла до Каллао 20 лютого з екіпажем із одинадцяти чоловік. Він сказав, що «Емма» дуже затрималась у дорозі і суттєво відхилилася на південь від курсу через потужний шторм, який лютував 1 березня, а 22 березня на 49°51’ південної широти і 128°34’ західної довготи зіткнулася там з «Тривогою», керованою дивною і зловісною командою, що складалася переважно з канаків і метисів. Отримавши у категоричній формі наказ повертати назад, капітан Коллінз відмовився його виконати, тоді дивна команда відкрила шквальний вогонь по шхуні з дуже потужної батареї корабельних гармат, які становили частину спорядження яхти. Екіпаж «Емми» прийняв бій, стверджує вцілілий, і, хоча шхуна почала тонути від пробоїн нижче ватерлінії, вони все ж спромоглися підійти впритул до свого ворога і взяти їхній корабель на абордаж, давши екіпажу змогу вже на палубі яхти вступивши в бій із божевільною командою, яку вони були змушені всю перебити, хоча ті й переважали кількісно і чинили запеклий та відчайдушний, хоча й незграбний опір.
Троє членів екіпажу «Емми», включно з капітаном Коллінзом і першим помічником Ґріном, були вбиті; решта восьмеро під керівництвом другого помічника Йогансена продовжили плавання на захопленій яхті, притримуючись попереднього курсу, щоб зрозуміти, чи були якісь реальні підстави для наказу капітана піратів повертати назад. Наступного дня вони прибилися до маленького острівця, хоча нікому не було відомо про його існування у цій частині океану. Шестеро з членів екіпажу незрозумілим чином загинули на березі, хоча Йогансен не надто впевнений у цій частині своєї історії і стверджує тільки, що вони провалилися у розколину між скелями. Схоже на те, що потім вони з останнім матросом повернулися на борт яхти і спробували плисти далі, але у штормі 2 квітня знову збилися з курсу. З тої миті і аж до свого порятунку 12 квітня він пам’ятає небагато, не зміг навіть згадати, коли саме загинув його товариш Вільям Брайден. Той помер без жодної очевидної причини, але, швидше за все, від шоку або виснаження. Телеграми з Данідіна повідомляють, що «Тривога» була добре відомим каботажним торговим судном, що курсувало між островами і прославилося на все узбережжя своєю зловісною репутацією. Нею володіла доволі дивна група метисів, чиї часті збіговиська і нічні вилазки до лісу привернули чималу увагу. Яхту споряджали у великому поспіху одразу після урагану і землетрусу 1 березня. Наш кореспондент з Окленда запевняє, що в «Емми» та її команди бездоганна репутація, Йогансена ж описує як людину тверезого розуму і варту довіри. Військово-морське міністерство із завтрашнього дня розпочне перевірку всіх обставин цього інциденту, впродовж якої буде зроблено все можливе, щоб спонукати Йогансена говорити відвертіше, аніж досі».
Оце і все, разом із зображенням пекельного образу; але яку божевільну низку ідей ця замітка збурила в моїй голові! Тут була нова цінна інформація про культ Ктулху і докази того, що цей культ мав дивні інтереси не лише на суші, а й у морі. Що змусило ту команду наказати «Еммі» повертатися, коли вони пливли з тим мерзенним ідолом? Що то був за невідомий острів, на якому загинуло шестеро членів екіпажу тієї ж «Емми» і про який помічник Йогансен так неохоче говорив? Що виявило розслідування віце-адміралтейства і що було відомо про той жахливий культ в Данідіні? І, найцікавіше з усього, що за глибокий і надприродний зв’язок існував між датами, який тепер надав такої страхітливої значущості інформації, ретельно занотованої моїм дядьком?
Першого березня — або двадцять восьмого лютого, відповідно до Міжнародної лінії зміни дат[15] — почала лютувати буря і стався землетрус. Тоді ж, ніби підкоряючись чиємусь владному поклику, з Данідіна спішно відчалила «Тривога» зі своєю мерзенною командою, а на іншій половині земної кулі поети і митці почали бачити сни про дивне просякле вологою місто-колос, доки молодий скульптор бачив уві сні подобу страхітливого Ктулху. Двадцять третього березня команда «Емми» ступила на невідомий острів, в результаті залишивши там шістьох мерців; того ж дня, один відомий архітектор втратив глузд, а скульптор раптово впав у марення, в той час як сновидіння одного вразливого молодика набули особливої виразності, позначені нестерпним жахом переслідування велетенською потворою. А як бути із тим штормом другого квітня, коли зникли всі видіння затонулого міста, а Вілкокс вирвався з обіймів дивної лихоманки без жодних наслідків для здоров’я? Як бути з плутаною оповіддю старого Кастро про затонулих зоренароджених Великих Древніх, їх прийдешнє правління, відданих їм служителів культу і їхню здатність навіювати сновидіння? Невже я балансував на межі космічного жахіття, яке не до снаги витримати людині? Якщо й так, то віднині це мали бути чудовиська, породжені сном розуму, бо, невідомо чому, але саме друге квітня знаменувало кінець зазіхань на душу людства з боку потойбічних небезпек, хай би чим вони насправді були.
15
Умовна лінія, що проходить поверхнею Землі приблизно на 180° на схід від Гринвічського меридіану, при перетині якої дата змінюється на один день вперед або назад.