Шістнадцятого числа того ж місяця Джилмен прийшов на прийом до лікаря і був здивований, дізнавшись, що температура не така висока, як він боявся. Лікар прискіпливо його порозпитував і порадив звернутися до спеціаліста з нервових захворювань. Після певних вагань Джилмен навіть зрадів, що не пішов на прийом до ще допитливішого лікаря з коледжу, бо старий Волдрон, який і раніше приписував йому зменшити навантаження, зараз наполягав би, щоб Джилмен зробив перерву — річ геть неможлива тепер, коли він так просунувся із рівняннями. Поза сумнівом, він уже впритул наблизився до омріяної межі між відомим всесвітом і четвертим виміром, і хто знає, як далеко йому вдасться пройти в цьому напрямку?
Але навіть коли ці думки прийшли до нього, він не міг не замислюватися, з якого джерела черпає таку впевненість. Чи може так бути, що гнітюче відчуття невідворотної загрози бере початок у математичних формулах, якими він щоденно списував аркуші паперу? На закритому горищі вчувалися м’які, скрадливі кроки, і це страшенно дратувало, а тепер з’явилося ще й нове відчуття: буцімто хтось постійно переконує його зробити щось жахливе, чого він ніяк зробити не може. А як же його сомнамбулізм Де він тинявся посеред ночі? І що то був за слабкий відзвук, що подеколи лунав крізь мішанину уже знайомих шумів навіть серед білого дня, коли він не відчував жодної сонливості? Ритміка цього звуку не мала аналогів на землі, за винятком хіба що ритмів заборонених наспівів шабашу, а інколи Джилмен зі страхом думав, що цей ритм має дещо спільне із завиванням та ревінням, що сповнювали чорні провалля його снів.
А сни поволі ставали все жаскішими. У менш глибокій їх частині стара потороча приходила у диявольській подобі, і Джилмен усвідомив, що саме вона добряче перелякала його під час зустрічі у припортових нетрях. Він не міг помилитися — згорблена постать, гачкуватий ніс, зморщене лице з гострим підборіддям, впізнав і її бурий бахматий одяг. На обличчі старої застиг вираз неприхованої злості і збудження, а прокинувшись вранці, він пригадав ще й деренчливий голос — она його у чомусь переконувала і чимось погрожувала. Він мав піти до Чорної Людини і разом із ними усіма вирушити до трону Азатота в осерді цілковитого Хаосу, — ось що казала йому стара. Тепер, коли він так глибоко проник у таємні знання, мусив власною кров’ю розписатися в книзі Азатота і прийняти нове таємне ім’я. Від наміру вирушити разом зі старою, Бурим Дженкіном і тим третім до трону Хаосу, де пронизливо вищать божевільні флейти, Волтера стримало лише те, що ім’я «Азатот» він зустрічав у Некрономіконі і знав, що за ним стоїть первородне зло, надто страшне, щоб про нього говорити.
Стара завжди з’являлась наче нізвідки біля кута, де навскісна стеля впирається у похилену стіну. Складалося враження, що вона виникала десь ближче до стелі, ніж до підлоги, і щоночі наближалася до Джилмена, він бачив її дедалі виразніше — а потім сон уривався. Бурий Дженкін теж помалу наближався, і його жовтаво-білі ікла лиховісно зблискували у неприродно фіолетовому мареві. Пронизливе хихотіння потвори щораз чіткіше закарбовувалося в пам’яті юнака, і вранці він пригадував, як та гидка істота вимовляла імена «Азатот» і «Ньярлатотеп».
У глибших снах образи так само ставали чіткішими, і Джилмен почав відчувати, що присмеркові провалля навколо нього належать саме до четвертого виміру. Органічні тіла, рухи яких здавалися більш доладними і вмотивованими, вірогідно, були проекціями форм життя, що населяли нашу планету, між них і людей. Джилмен не наважувався й подумати, чим є інші тіла у їх вимірі чи вимірах. Дві істоти серед тих, які рухалися менш хаотично — одна виглядала як скупчення переливчастих кулястих бульбашок, а друга скидалася на невеликий багатогранник незрозумілого кольору з мінливими кутами, — здавалось, помічали Джилмена і пересувались поруч із ним або дещо попереду, коли він переміщався в оточенні велетенських призм, лабіринтів, нагромаджень кубів, площин і якихось псевдо-споруд. І впродовж усього сну дедалі гучніше звучало якесь скреготіння і ревіння, наче хтось намагався досягти нестерпної для слуху людини сили звуку.