Пізніше я бачив їх усюди — вони купчилися у великих залах і коридорах, обслуговували машини й механізми у склепінчастих підземних цехах і мчали по широких дорогах у велетенських, схожих на човни автомашинах. Я більше їх не боявся і усвідомив, що вони доволі непогано вписуються у довкілля. Стали помітнішими індивідуальні особливості, а ще я зауважив, що декотрі з них трималися якось скуто. Ці останні фізично нічим не відрізнялися від одноплемінників, проте відмінності у жестикуляції та поведінці вирізняли їх не лише серед більшості, але й одне від одного. Вони багато писали — крізь пелену сну я розгледів, що сторінки їхніх книжок списані найрізноманітнішими літерами, — і в жодному разі це не були звичні тут хвилясті ієрогліфи, якими послуговувався загал. Як мені здалося, дехто з них навіть використовував нашу абетку, і майже всі вони працювали значно повільніше за більшість.
Увесь цей час моя особиста участь у снах обмежувалась роллю безтілесного спостерігача; я безперешкодно пересувався, втім, не звертаючи із второваних стежин і дотримуючись належної швидкості. Лише у серпні 1915 року мене почали турбувати перші натяки на мою тілесну форму. Я кажу турбувати, адже на початковій стадії виникли суто абстрактні, хоча й неймовірно жахливі асоціації, які пов’язували мої сни з огидою до власного тіла. Якийсь час уві сні я уникав на себе дивитися і, пригадую, радів з того, що у дивних тутешніх приміщеннях немає дзеркал. Дуже непокоїло, що я міг дивитись на великі столи — кожен принаймні десяти футів заввишки — щонайменше з рівня стільниці.
Дедалі сильнішим ставало хворобливе бажання побачити своє тіло, і однієї ночі я вже не зміг йому опиратися. Спершу я, глянувши під ноги, нічого не побачив. Трохи згодом я зрозумів причину — моя голова трималась на гнучкій і неймовірно довгій шиї. Втягнувши шию в плечі і кинувши обережний погляд униз, я побачив переливчастий лускатий конус тіла десяти футів заввишки і десяти завширшки у нижній частині. Це сталося тієї ночі, коли я, виборсуючись із жахливого, божевільного сну, своїм криком розбудив половину Аркгема.
І тільки після кількох тижнів повторних кошмарів я дещо примирився зі своєю потворною подобою. У снах я рухався серед безлічі невідомих істот, читав жахливі книжки, взяті з нескінченно довгих полиць, годинами писав за величезними столами, тримаючи перо у зелених мацаках, що звисали з моєї голови. Деякі уривки з прочитаного і написаного я запам’ятав: то були описи інших світів і всесвітів, а також зародків нематеріального життя за їх межами. Були там і повідомлення про дивні види істот, що населяли наш світ у минулі часи, а ще страшні хроніки про сутності з химерними тілами, які населятимуть Землю за мільйони років після зникнення останнього представника роду людського. Я прочитав ті розділи історії людства, про існування яких навіть не здогадується жоден із сучасних учених. Більша частина цих творів була написана ієрогліфами — я їх досить швидко опанував за допомогою дзизкучих машин — аглютинативною мовою[169], коренева система котрої не мала жодних людських аналогів. Решту книжок було написано іншими мовами, їх я вивчив у той самий незвичайний спосіб; дуже невелика кількість томів була написана мовами, якими я володів. У моїх заняттях дуже допомагали продумані ілюстрації — як включені до текстів, так і в окремих збірках. І мені весь час здавалося, що я роблю англійською мовою опис свого життя та доби. Прокинувшись, я зміг пригадати лиш невеликі й несуттєві уривки з незнайомих мов, які так легко опанував уві сні, проте моя пам’ять зберегла доволі цілісну картину історії.
Задовго до того, як вивчити аналогічні випадки амнезії та давні міфи, від яких усі мої сни опосередковано брали початок, я дізнався, що істоти навколо мене були представниками найвизначнішої в історії раси, яка підкорила собі час і розсилала дослідників по всіх епохах. Я також довідався, що мій розум було принесено сюди з моєї епохи, поки інший розум послуговувався моїм тілом, і що кілька інших дивних істот так само утримували захоплені свідомості. Начебто я навіть говорив, клацаючи клешнями, з іншими бранцями із різних куточків Сонячної системи.
169
Граматичні значення слова у такій мові виражаються однозначними афіксами (суфіксами, префіксами, закінченнями тощо). Серед відомих мов це, наприклад, тюркські, фіно-угорські, ескімоська, японська, суахілі.