Проте жоден зі снів не дав мені цілісної картини повсякденного життя. Видіння були невиразними, не пов’язаними один з одним фрагментами, і природно, фрагменти ці спливали без жодної хронологічної послідовності. Приміром, я дуже неясно уявляв, як влаштовано мій побут у примарному світі, хоча, здається, мав там чималу власну кам’яну кімнату. Поступово усі накладені на мене, як на полоненого, обмеження зникли; у деяких снах я подорожував дорогами крізь густі джунглі, оглядав дивні міста і навіть обстежував руїни похмурих споруд без вікон, перед якими Велика Раса відчувала якийсь незрозумілий острах. А ще були тривалі плавання на великих багатопалубних і неймовірно швидких суднах, повітряні подорожі над дикими районами у закритих літальних апаратах, що злітають і рухаються завдяки силі електромагнітного відштовхування. За далекими берегами широкого теплого океану теж лежали міста Великої Раси, а на одному з далеких континентів я побачив примітивні помешкання крилатих створінь з чорними писками, яким випаде домінувати на планеті, коли Велика Раса перенесеться у майбутнє, аби врятуватися від неминучої жахливої катастрофи. У місцевому ландшафті переважали рівнини і пишна рослинність, а гори були низькими, зустрічалися нечасто і зазвичай мали ознаки вулканічної активності.
Я міг би написати цілі томи про тамтешніх тварин. Усі вони були виключно дикі, адже технологічна культура Великої Раси уже давно дозволила відмовитись від утримання домашньої худоби і харчуватися рослинною або синтетичною їжею. Незграбні могутні рептилії важко пересувалися заболоченими нетрями, літали у густому повітрі або плескались у морях та озерах, і серед них я упізнав менші, архаїчні прототипи багатьох видів — динозаврів, птеродактилів, іхтіозаврів, лабіринтодонтів[171], плезіозаврів та їм подібних, яких я знав завдяки студіюванню палеонтології. Птахів чи ссавців не бачив узагалі.
На поверхні землі й боліт роїлися змії, ящірки і крокодили, у непрохідних хащах безупинно дзижчали комахи. Далеко в морі невідомі й небачені чудовиська викидали у туманне небо височенні пінисті фонтани. Одного разу мені випала нагода зануритися в океанську безодню у гігантській субмарині з прожекторами і спостерігати за ведетенськими і страхітливими мешканцями глибин. Я також бачив залишки неймовірних затонулих міст і силу-силенну найрізноманітніших форм підводного життя: морських лілей, брахіоподів[172], коралів і рибоподібних.
Що ж до фізіології, психології, побуту, а ще детальної історії Великої Раси, тут мої сни на диво бідні на інформацію, і багато зі згаданих розрізнених фактів були запозичені мною радше з давніх легенд і опису інших випадків амнезії, аніж з моїх сновидінь. Річ у тім, що мої дослідження спершу наздогнали, а потім і випередили сни, а тому нерідко фрагменти сну ще до своєї появи були мені знайомі з досліджених матеріалів. Це остаточно мене переконало, що псевдоспогади завдячують появою як читанню і дослідницькій роботі, так і аналогічному пошуку, проведеному набагато раніше моєю другою особистістю.
Період, який охоплювали мої сни, сягав у минуле на 150 мільйонів років, коли на зміну палеозойській ері прийшла мезозойська[173]. Істоти, чиї тіла захопила Велика Раса, не залишили по собі жодного — принаймні відомого науці — сліду в еволюції життя на Землі. То був окремішній, доволі однорідний за складом вид, що мав ознаки і рослинного, і тваринного світу. Унікальний обмін речовин у їхніх клітинах майже виключав втому і дозволяв цілковито відмовитися від сну. Їжа надходила до організмів через червоні розтруби на кінці одного з чотирьох великих відростків завжди у напіврідкому стані і багато в чому разюче відрізнялася від їжі інших відомих нам тварин. Істоти мали тільки два відомі нам чуття — зір і слух; за вуха їм правили «квіткові пуп’янки» сірих ніжок на головах. Окрім того, вони сприймали світ багатьма іншими, непідвладними нам чуттями (полонені свідомості, перебуваючи у їхніх тілах, не могли ними вповні скористатися). Розташування трьох очей значно збільшувало поле огляду порівняно з нашим. Кров на вигляд нагадувала темно-зелений густий гній. Між ними не було різниці за статевою ознакою; вони розмножувались через насіння або спори, що висіли гронами в нижній частині тулуба і розвивалися тільки під водою; для вирощування молодняка використовували неглибокі баки. З огляду на велику тривалість життя, а це зазвичай чотири-п’ять тисяч років, розмноження відбувалось у вельми обмеженій кількості.
171
Лабіринтодонти — підклас вимерлих земноводних, що зовні були схожі на крокодилів і саламандр.
172
Брахіоподи — клас морських тварин, щупальцевих, з тілом, укритим двостулковою раковиною.