Особин із очевидними відхиленнями у розвитку непомітно усували одразу після виявлення дефектів. Через відсутність почуття дотику і фізичного болю захворювання або наближення смерті розпізнавали виключно за візуальними симптомами. Мертвих спалювали урочисто і з пошануванням. Як я уже згадував, час від часу видатний розум міг уникнути смерті, пославши себе у майбутнє, однак такі випадки були рідкістю, а коли вже траплялися, до розуму-вигнанця з майбутнього ставились якомога доброзичливіше аж до самої смерті його тілесної оболонки.
Схоже, Велика Раса була єдиною нацією, чи то пак вільним об’єднанням, союзом із спільними керівними органами; втім, існував внутрішній поділ на чотири сектори. Політична та економічна система кожного з них була чимось на кшталт соціал-фашизму[174] з раціональним розподілом основних ресурсів і делегуванням повноважень керівному органу. Його обирали голосами тих, хто проходив психологічну перевірку і тестування на відповідність рівня освіти. Родинних зв’язків не переоцінювали, хоча стосунки між особами однакового соціального статусу визнавали, а батьки, як правило, самі виховували своїх дітей.
Подібність до людських інституцій і відносин була найбільш помітна у галузях, де справа, з одного боку, стосувалася речей суто абстрактних, а з другого — матеріальних, притаманних усім формам органічного життя. Ще одним джерелом подібностей було свідоме запозичення, позаяк Велика Раса, досліджуючи майбутнє, копіювала геть усе, що вважала корисним і придатним для свого буття. Автоматизована промисловість не вимагала від громадян особливої уваги, залишаючи їм удосталь часу для різноманітних інтелектуальних і естетичних занять. Наука у них досягла небувало високого рівня розвитку, а мистецтво стало невід’ємною частиною повноцінного життя, хоча у період моїх сновидінь і проминуло пік свого розквіту. Технічний прогрес стимулювався постійною боротьбою за виживання і необхідністю підтримувати життя мегаполісів за умов підвищеної геологічної активності тієї доісторичної пори.
Злочинність була рідкісним явищем, і не останню роль у цьому відігравала надзвичайно ефективна правоохоронна система. Види покарань варіювалися від обмеження прав і тюремного ув’язнення до смертної кари або придушення емоцій і ніколи не застосовувались без ретельного попереднього дослідження мотивів злочину. Війни, які впродовж останніх кількох мільйонів років були переважно громадянськими, інколи вели і проти загарбників — рептилій, агресивних восьминогих прибульців або крилатих зіркоголових Древніх, які мешкали в Антарктиці. Ці війни ставалися нечасто, проте були надзвичайно руйнівними. Величезна армія, озброєна потужними електронними випромінювачами, перебувала у стані постійної бойової готовності; про це не згадували, але очевидною причиною був страх перед рештками темних споруд без жодного вікна і перед запечатаними люками найглибших підземних горизонтів.
Про цей страх перед базальтовими руїнами і люками не говорили вголос — хіба що потай, ледь не пошепки. Із книжок загального користування вилучили будь-які конкретні згадки про них. Схоже, для Великої Раси це була єдина заборонена тема, безпосередньо пов’язана з жорстокою боротьбою у минулому і жахливою трагедією, яка очікувала на Велику Расу у майбутньому, що свого часу змусить її послати найсвітліші уми на мільйони років уперед. Дотичні до цього питання знання, розпливчасті та фрагментарні, як і всі відомості з моїх снів та легенд, були ще туманнішими. У давніх міфах цю тему оминали — не виключено, що всі відповідні посилання з якихось міркувань знищили, а в моїх снах, як і в сновидіннях інших, зустрічалися лиш рідкісні натяки. Самі представники Великої Раси ніколи не торкалися цієї теми, а тому єдиним джерелом інформації були найбільш спостережливі з-поміж полонених.
Судячи з уривків добутої інформації, причиною страхів була давня раса цілковито чужих істот, подібних до поліпів, які через космічний простір прибули з неймовірно далеких світів і домінували на Землі та трьох інших планетах Сонячної системи близько шестисот мільйонів років тому. Вони лише частково були матеріальними — у нашому розумінні матерії, а їхня свідомість та канали сприйняття світу цілком відрізнялися від будь-яких земних. Наприклад, у них не було зору, а картину світу в їхній свідомості відтворювала химерна, зовсім не візуальна система образів. Утім, вони були достатньо матеріальними, щоб користуватися матерією, коли навколишній простір давав таку можливість; крім того, вони потребували житла, хай навіть і доволі своєрідного. Їхні чуття могли долати будь-які матеріальні перешкоди, проте сама субстанція не була на це спроможна, і окремі види електричної енергії здатні були їх знищити. Вони могли вільно літати в повітрі, попри відсутність крил або інших видимих засобів левітації, і особлива структура свідомості не давала Великій Раси можливості спроектувати на них свій інтелект.
174
Зважаючи на світогляд самого Лавкрафта і рік написання твору (до початку Першої світової війни), ця характеристика не є негативною.