Відведена мені кімната була дуже затишною і зі смаком умебльованою, а гидкий запах і тривожні вібрації не відчувалися зовсім; лишивши там валізу, я спустився вниз, подякував Ейкелі і пішов шукати приготований для мене обід. Їдальня була одразу біля кабінету, за нею я помітив ще й кухонну прибудову. На обідньому столі було кілька сандвічів, пиріг, сир, а поруч із чашкою і блюдцем стояв термос — господар подбав і про каву. Добре поївши, я налив велику чашку кави, але зауважив, що якість напою була не найкращою — з першого ковтка відчувався неприємний гіркуватий присмак, тож я вирішив, що з мене досить і цього. Протягом обіду я тільки й думав, що про Ейкелі, який сидів у темряві сусідньої кімнати у глибокому кріслі. Я навіть зазирнув до нього і запросив до столу, але він прошепотів, що поки що не може їсти. Він повідомив, що пізніше, перед самим сном, вип’є солодового молока — і на сьогодні вистачить.
По обіді я наполіг на тому, аби помити посуд; каву, смаку якої так і не оцінив, я вилив у раковину на кухні. Після цього я повернувся до затемненої кімнати, присунув крісло ближче до господаря і приготувався вислухати все, що він вважатиме за потрібне сказати. Листи, світлини і фонографічний запис усе ще лежали на великому столі посеред кімнати, але поки що ми до них не зверталися. Дуже швидко я забув і про незвичний запах, і про дивні вібрації.
Я вже казав, що у деяких листах Ейкелі — особливо у другому, найдовшому серед них — були такі речі, які я не зважусь повторити або довірити паперу. Це ще більшою мірою стосується шепоту, до якого я прислухався того вечора в темній кімнаті будинку біля самотніх пагорбів, де знайшли собі притулок істоти з позамежжя. Я навіть не зважуся натякати на безмір космічного жаху, який відкрився мені завдяки цьому хрипкому голосу. Ейкелі і раніше було відомо багато дивовижного, але те, про що він дізнався, уклавши мир з Прибульцями, стало непростим випробуванням для його душевного здоров’я. Навіть тепер я не можу цілком повірити в його розповіді про абсолютну безкінечність, з’єднані виміри, моторошне видіння нашого космічного простору і часу в нескінченному ланцюжку пов’язаних між собою космосів-атомів, які утворюють найближчий супер-космос з його кривими і кутами, про матеріальну і напівматеріальну електронну будову.
Ніколи ще жодна людина при здоровому глузді не підходила так близько до таємниці буття — ніколи ще органічний мозок не був так близько до самознищення в хаосі, що цілковито виходить за межі форми, енергії та симетрії. Я дізнався, звідки вперше прийшов Ктулху і чому відтоді засяяла половина великих зірок. Я здогадався — із натяків, які навіть мого оповідача примушували нерішуче затинатись, — про таємниці Магелланових Хмар і сфер туманностей, про чорну істину, що приховується за давньою алегорією Тао. Мені була розкрита таємниця Доелів[46], і я зрозумів сутність (проте не джерело походження) Псів Тіндалоса[47]. Легенда про Йіга, Батька Зміїв[48], уже не була метафоричною, і я відчув огиду, коли дізнався про дивовижний ядерний хаос по той бік викривленого простору, який у Некрономіконі приховувався під іменем Азатота. Я був вражений, побачивши, як зривають покрови таємниці з жаху прадавніх міфів, які, викладені у вигляді аргументованої логічної розповіді, перевершили найсміливіші передбачення містиків античності та середньовіччя. Мене вперто підштовхували до думки про те, що перші, хто прошепотів ці страшні казки, певно, підтримували стосунки з Прибульцями Ззовні і, ймовірно, відвідували космічні сфери, які тепер запропонували відвідати Ейкелі.
Я почув про чорний камінь та дізнався про його призначення і після цього відверто зрадів, що камінь той так і не дійшов до мене— мої здогадки щодо ієрогліфів на камені виявились правильними! Попри все це, Ейкелі таки уклав мир з диявольською силою; більше того, він прагнув зазирнути в найпотаємніші куточки жахливої безодні. Стало цікаво, з ким з істот із позамежжя він мав бесіди після останнього листа до мене і чи багато було серед них настільки близьких до роду людського, як той перший посланець, про якого він згадував. Тим часом нервова напруга ставала нестерпною, мій розбурханий розум вигадував найнеймовірніші теорії щодо незвичайного стійкого запаху і дивних вібрацій у затемненій кімнаті.
46
Космічні істоти, живуть в інших вимірах. У формі паразита проникають в мозок жертви і поїдають його.
47
Позавимірні хижі створіння, здатні з’явитися у будь-якій точці простору і напасти на жертву.