Задовольнивши першу цікавість, Лейк надряпав у записнику повідомлення про знахідку і відрядив молодого Моултона до табору з проханням передати цю звістку по радіо. Це були перші новини про відкриття, в яких ішлося про ідентифікацію раковин, кісток ганоїдів[79] і плакодермів[80], рештків лабіринтодонтів[81] і текодонтів[82], черепних кісток великого мозозавра[83], хребців і панцира динозавра, зубів та крил птеродактиля[84], рештків археоптерикса[85], зубів міоценових акул, черепів первісних птахів, а також черепів, хребців і кістяків давніх ссавців, як‑от палеотерій[86], ксифодонів[87], еогіпусів[88], ореодонів[89] і титанотерій[90]. Рештків сучасніших видів, як‑от мастодонтів[91], слонів, верблюдів, оленів і биків, не було взагалі, а тому Лейк дійшов висновку, що останні відкладення з’явилися тут у добу олігоцену[92] і що знахідка у висохлому, скам’янілому і незмінному стані пролежала тут щонайменше тридцять мільйонів років.
З іншого боку, переважання найбільш ранніх форм життя просто вражало. Хоча вапнякова формація за всіма ознаками, включно із вкрапленнями органічних решток, належала до нижньокритського періоду і жодним чином не до більш раннього, у розкиданих по западині фрагментах можна було впізнати рештки організмів значно пізнішого часу — рудиментарних риб, молюсків і коралів, характерних для силурійського[93] і ордовицького [94]періодів. З цього можна було зробити висновок, що в цій частині світу існували організми, що жили як триста, так і тридцять мільйонів років тому. Лишалося загадкою, чи виходила ця послідовність за межі олігоцену, коли западина потрапила під землю. У будь-якому разі, зледеніння у добу плейстоцену[95] п’ятсот тисяч років тому — дрібниця порівняно з віком западини — могло покласти край існуванню усіх ранніх форм життя, яким пощастило прожити більше за звичайний для них термін існування.
Лейк не задовольнився одним повідомленням і одразу ж, не чекаючи на повернення Моултона, надіслав до табору ще одне. Моултону довелося сидіти біля передавача в одному з літаків і передавати мені — і, зрозуміло, радистові «Аркгема», для передачі на Велику Землю — низку звітів Лейка, доправлених іншими посланцями. Ті з читачів, що стежили за газетними публікаціями, поза сумнівом, пам’ятають, який ажіотаж вони викликали у науковому світі. Саме ці публікації сприяли спорядженню експедиції Старквезера-Мура, хоч як я намагався переконати їх цього не робити. Краще я наведу ці послання Лейка дослівно, якими їх застенографував наш радист Мактай.
«Після проведення вибухових робіт у піщаниках і вапняках Фаулер зробив надзвичайно важливі відкриття: кілька чітких трикутних відбитків, подібних до помічених в архейському сланці, а отже, ці види проіснували понад шістсот мільйонів років аж до нижньокритського періоду, зазнавши лише незначних морфологічних змін і несуттєво зменшившись. Нижньокритські відбитки збереглися гірше за більш давні. Наголосити у пресі на винятковому значенні відкриття. Воно таке ж важливе для біології, як теорія Ейнштейна для математики й фізики. Цілком підтверджуються висновки, яких я дійшов під час попередньої роботи. Схоже, це означає, як я і передбачав, що Земля була свідком одного або кількох циклів органічного життя, що передували відомому всім, який починається з археозойських клітин. Тисячу мільйонів років тому молода планета, яку дотепер вважали непридатною для будь-яких форм життя або звичайних протоплазмових [96]утворень, уже була населена. Постає питання: коли, де і як почалася еволюція».
79
Ганоїди — риби з ганоїдною лускою. Ганоїдна луска притаманна найпримітивнішим з променеперих риб, наприклад, осетровим.
80
Панцирні риби (Placodermi) — клас щелепноротих (Gnathostomata), які жили у палеозої. Характерною ознакою був кістковий панцир, який захищав голову і тулуб. Панцирні риби були першими хребетними, в яких з’явились щелепи.
81
Лабіринтодонти (Labyrinthodontia) — вимерлий підклас амфібій, які були домінуючими тваринами в кінці палеозойської і на початку мезозойської ер.
82
Текодонти (Thecodontia) — збірна група, куди входять як архозаври, так і групи, споріднені з динозаврами, птерозаврами і крокодилами.
83
Мезозаври (Mesosauria) — вимерла група анапсидних рептилій раннього пермського періоду.
84
Птеродактилі (Pterodactyloidea) — підряд вимерлих рептилій ряду літаючих ящерів (птерозаврів), що жили в юрському та крейдяному періодах.
85
Археоптерикс (Archaeopteryx) — найдавніший відомий рід вимерлих птахів, жив у тропічному кліматі у часи юрського періоду, за розміром приблизно відповідав сучасній вороні.
86
Палеотерій (Palaeotheriidae) — родина вимерлих ссавців ряду конеподібних (Equiformes), що були близькими родичами тапірів і носорогів, і, ймовірно, предками коней.
87
Ксифодон (Xiphodon) — вимерлий рід давніх парнокопитних ссавців, найближчим родичем є сучасний верблюд.
92
Олігоцен — остання геологічна епоха палеогенового періоду кайнозойської ери. Тривалість близько 11 млн років — початок 33,9 млн років тому, завершення 23,03 млн років тому. Характеризується інтенсивними тектонічними рухами, охолодженням океанів, особливо навколо Антарктики, а також появою відкритих рівнин і пустель. За олігоцену тропічні та субтропічні ліси змінюються листопадними лісами помірної кліматичної зони, поширюються трави. Серед тварин багато рептилій, а також розвивається клас ссавців.
93
Силурійський період — третій період палеозойської ери. Тривалість близько 25 млн років — початок 443,8 ± 1,5 млн років тому, закінчення 419,2 ± 3,2 млн років тому. До початку силурійського періоду сформувалися всі основні класи безхребетних організмів і з’явилися перші хребетні. Особливістю цього періоду є поступове опускання суші і покриття морем величезних площ. Клімат протягом усього силурійського періоду був теплим і вологим. Наприкінці силурійського періоду з’явилися перші наземні рослини.
94
Ордовицький період — другий період палеозойської ери. Тривалість близько 42 млн років — початок 485,4 ± 1,9 млн років тому, закінчення 443,8 ± 1,5 млн років тому. Ордовицький період безпосередньо передував силурійському періоду. Характеризується зменшенням морських басейнів і потужною вулканічною діяльністю, а також початком виходу рослин на суходіл.
95
Плейстоцен — епоха четвертинного періоду (антропогену), що почалася 2,58 млн років тому і закінчилася 11 700 років тому. Характеризується загальним похолоданням клімату і періодичним виникненням у середніх широтах зледенінь.