Я зрадів, коли міраж почав зникати, хоча під час цього процесу зловісні башти і конуси набували ще відразливіших і нелюдських форм. Коли міраж розтанув і перетворився на легкий серпанок, ми знову звернули погляди на землю, усвідомивши, що політ наближається до завершення. Незнайомі гори попереду сягали запаморочливих висот, наче страхітлива цитадель гігантів, а їх дивну геометричну правильність тепер загрозливо чітко помічало навіть неозброєне око. Ми вже летіли над найнижчими передгір’ями і серед снігу, льоду і голої землі побачили дві темні плями, в яких розпізнали табір Лейка і місце бурових робіт. За п’ять-шість миль здіймалися вищі передгір’я, утворюючи окреме гірське пасмо, що чітко виділялося на тлі вищого за Гімалаї ланцюга гірських вершин. Нарешті Роупс — студент, що підмінив Мактая за штурвалом літака — почав знижуватись і спрямував машину до великої плями ліворуч, де, на нашу думку, був табір Лейка. Поки він керував літаком, Мактай відправив останнє не цензуроване послання, яке світ отримав від нашої експедиції.
Гадаю, усі читали короткі скупі звіти про заключну частину нашої експедиції. За кілька годин після посадки ми доволі стримано повідомили про трагедію, внаслідок якої вся група Лейка загинула минулого дня або вночі, коли над цим місцем пролетів буревій. Померло одинадцятеро людей, молодий Гедні зник безвісти. Люди пробачили нам відсутність подробиць, розуміючи, що це було наслідком шоку від трагедії, і повірили, коли ми пояснили, що неможливо було перевезти всі одинадцять тіл, їх надто понівечило шквальним вітром. Я гордий, що навіть у хвилини розпачу та потрясіння, охоплені невимовним жахом, ми змогли вберегти людей від страхітливої правди. А найбільшої ваги набуває те, про що ми не посміли розповісти — я мовчав би і зараз, якби не потреба застерегти інших від безіменного мороку.
Буревій і справді спричинив страшну руйнацію. Є величезні сумніви щодо того, чи пощастило б людям вижити, якби не втручання в їхню долю чогось іще. Наша експедиція ще не знала настільки лютого буревію, здатного несамовито жбурляти цілі крижані брили. Один ангар для літака — схоже, тут не зуміли підготуватися до стихії як слід — був стертий на порох, а бурова вишка на віддаленій ділянці геть потрощена. Відкриті металеві частини літаків і бурової техніки віхола відшліфувала до блиску, а два невеликі намети були повалені на землю, незважаючи на захисні стіни. З дерев’яних поверхонь зійшла геть уся фарба, натомість лишилося безліч подряпин, усі стежини замело снігом. До того ж ми не знайшли жодного цілого тіла давньої істоти, яке можна було б забрати із собою. Щоправда, серед великої купи уламків ми зуміли віднайти кілька цікавих мінералів, серед них фрагменти п’ятикутних зеленкуватих каменів з ледь помітними цятками візерунків, які стали предметом суперечок і сумнівних порівнянь, а також кілька викопних кісток, з яких деякі мали ознаки дивних ушкоджень.
Жодна із собак не вижила, бо нашвидкуруч збудована для них снігова загорода була практично повністю зруйнована. Все це можна було пояснити шаленством буревію, хоча з навітряного боку укриття лишилися сліди розколу, а тому можна припустити, що тварини збожеволіли від страху і самі вирвалися назовні. Усі троє саней зникли, ми припустили, що вітровій відніс їх у невідомому напрямку. Бурова установка і пристрій для розтоплювання льоду зовсім вийшли з ладу, а тому не підлягали ремонту; ми завалили ними розкоп — відчинені Лейком ворота в минуле. Ми також кинули у таборі два літаки, що найбільше постраждали від буревію, адже тепер у нас лишилося тільки четверо пілотів — Шерман, Денфорт, Мактай і Роупс, при цьому Денфорт ще й перебував у стані тяжкого нервового розладу і не міг пілотувати. Ми перенесли в літак усе, що зуміли знайти — книжки, наукове обладнання та інше спорядження, хоча багато що просто зникло не знати де, а запасні намети і хутряні речі теж або зникли, або були безнадійно зіпсовані.