Полетівши від краю гірського масиву у глиб континенту, ми виявили, що місто не було безмежним, хоча, здавалося, і тяглося вздовж хребтів у безкінечність. Здолавши іще з тридцять миль, ми помітили, що дивовижні кам’яні будівлі почали траплятися рідше, а ще за десять миль перед нашими очима вже лежала гола пустеля без жодних ознак вигадливих споруд. Річище поза містом було позначене широкою впадиною, тоді як сама поверхня плато полого підіймалася і зникала в тумані десь на заході.
Дотепер ми не приземлялися, але було немислимо залишити плато, не спробувавши потрапити до цих моторошних споруд, тож ми вирішили знайти рівне місце ближче до перевалу і, посадивши літак, обстежити район пішки. Хоча ці спадисті схили були частково укриті руїнами, ми знизилися і невдовзі виявили чимало придатних для посадки місць. Обравши найближче до перевалу — адже нам ще треба було повертатися до табору через гірське пасмо, — ми точно о дванадцятій тридцять сіли на рівний майданчик, укритий товстим шаром щільного снігу, де ніщо не могло перешкодити нам за якийсь час швидко і легко злетіти.
Ми не вважали за потрібне робити навколо літака захисну споруду зі снігу, адже вітру майже не було, та ми й не думали надовго тут затримуватися. Відтак ми переконалися, що лижні шасі у літака цілком надійні, а важливі деталі двигуна убезпечені від обмерзання. Для нашої подорожі пішки ми зняли зайвий хутряний одяг і взяли тільки найнеобхідніше: кишеньковий компас, фотокамеру, невеликий запас харчів, папір і товсті записники, геологічний молоток і долото, сумки для зразків, моток линви, потужні електричні ліхтарі, а також запасні батареї. Усі ці речі були в літаку на випадок можливої посадки для фотографування, виконання замальовок і топографічних креслень, а також для відбору зразків скельних порід на схилах або у гірських печерах. На щастя, ми мали достатньо паперу, який можна було порвати і скласти у вільну сумку для зразків, щоб, як ті казкові Гензель і Ґретель, позначати шлях у підземних лабіринтах — це знадобилося б, якби ми знайшли печери без сильних протягів, в іншому випадку нам би довелося робити позначки на камені.
Обережно спускаючись гірським схилом по твердій льодовій шкаралупі до кам’яного лабіринту, що неясно вимальовувався у молочно-білому серпанку, ми майже так само гостро відчували наближення до якихось див, як і чотири години тому, підлітаючи до перевалу через цей неосяжний гірський хребет. Звісно, тепер ми краєм ока уже побачили неймовірну таємницю, яку приховували ці гори-велетні, однак перспектива опинитися всередині цих прадавніх стін, зведених розумними істотами мільйони років тому, задовго до появи людського роду на Землі, була аж ніяк не менш страшною і потенційно згубною за своїми наслідками через її космічну неприродність. Хоча розріджене повітря на такій висоті певною мірою утруднювало виконання будь-якої фізичної роботи, ми з Денфортом почувалися нівроку і вважали, що нам до снаги зробити все, що знадобиться. Ми ступили ще кілька кроків і опинилися перед покритими снігом безформними руїнами, трохи далі без даху стояло укріплення заввишки десять-одинадцять футів. Саме до нього ми і простували, а коли нарешті торкнулися велетенських обвітрених кам’яних брил, почувалися так, наче встановили небувалий і мало не блюзнірський зв’язок із давно минулими епохами, куди людині шлях був зазвичай закритий.
Укріплення мало форму п’ятикутної зірки, віддаль від одного її кута до іншого була футів зо триста; мур складався з різного розміру брил піщанику юрського періоду, в середньому шість на вісім футів. Ряд стрілчастих отворів або вікон чотирьох футів завширшки і п’яти заввишки були рівномірно розміщені між зовнішніми та внутрішніми кутами зірки, на висоті чотирьох футів над скрижанілою поверхнею. Зазирнувши через них досередини, ми виявили, що товщина муру щонайменше п’ять футів, усередині немає перегородок, а на стінах збереглися сліди різьбленого орнаменту і барельєфів, про що ми здогадувались і раніше, пролітаючи над подібними спорудами на малій висоті. Нижня частина приміщень, вочевидь, теж мала якесь оздоблення, але будь-які його сліди були тепер заховані під товстим шаром снігу та льоду.