Ці істоти були здатні харчуватися неорганічними речовинами, подібно до рослин, проте віддавали перевагу органічній їжі, особливо тваринного походження. Ті, що жили у морських глибинах, споживали сиру їжу, на суші її готували. Вони полювали на дичину і розводили худобу задля м’яса, а потім убивали гострою зброєю, від якої на викопних кістках залишилися дивні відмітки, помічені членами нашої експедиції. Істоти чудово почувалися за будь-яких перепадів температури і могли залишатися у воді аж до її замерзання. Втім, коли в епоху плейстоцену — близько мільйона років тому — почалося похолодання, наземним жителям довелось вдатися до спеціальних заходів, включно зі штучним обігрівом, аж поки сильні морози змусили їх знову повернутися у море. Як розповідають легенди, ще в доісторичну добу для здійснення перельотів у космосі вони споживали якісь хімічні речовини, завдяки чому відпадала потреба в харчуванні та диханні, і їм не страшні були й екстремальні температури, однак на час великого похолодання ці знання вони вже втратили. В усякому разі, не могли без шкоди для себе необмежено довго перебувати у такому штучному стані.
Древні не парувалися і за способом життя були напіврослинами; вони не мали потрібних для сімейного життя біологічних властивостей, як у ссавців, проте, схоже, утворювали великі родини на засадах зручності співмешкання і — як ми зрозуміли із зображених на барельєфах занять і розваг — заради спілкування близьких по духу особин. У будинках меблі розташовували в центрі великих кімнат, а всю площу стін лишали вільною для декоративного оздоблення. Ті, що жили на суші, освітлювали помешкання за допомогою спеціального пристрою, який діяв завдяки електрохімічним реакціям. Як на суші, так і під водою вони користувалися дивними столами і стільцями, а за ліжка їм правили конструкції циліндричної форми — вони відпочивали і спали навстоячки, склавши мацаки вздовж тіла; на поличках зберігалися скріплені завісами і поцятковані крапками дощечки, які були їхніми книжками.
Система урядування була складною і, вочевидь, за змістом соціалістичною, хоча вивчення барельєфів не дало з цього приводу однозначної відповіді. Як на місцевому рівні, так і на міжміському велася жвава торгівля; за гроші їм правили невеличкі пласкі п’ятикутні жетони з написами. Вірогідно, один із маленьких зеленкуватих мильних камінців, знайдених нашою експедицією, і був такою платіжною одиницею. Хоча культура цих істот була переважно міською, сільське господарство і великою мірою тваринництво теж займали в ній важливе місце. Древні займались видобуванням корисних копалин і мали сяке-таке виробництво. Вони дуже часто подорожували, але постійна міграція була порівняно рідкісним явищем, крім тих випадків, коли починалися процеси колонізації і раса розширювала свої території. Задля особистого пересування не застосовували жодних допоміжних засобів, позаяк на суші, у повітрі й у воді Древні були спроможні розвивати велику швидкість. Утім, вантажі перевозили тяглові тварини, під водою — шоґґоти, а на пізнішому етапі існування Землі — вельми цікавий різновид примітивних хребетних.
Ці хребетні, як і величезна кількість інших живих організмів — тварин і рослин, що жили у морі, на землі й у повітрі, — були продуктами неконтрольованої еволюції створених Древніми клітин: з часом цей процес опинився поза їхньою увагою. Клітини розвивалися самостійно, поки це не вступало в суперечності з інтересами домінуючої раси, і форми життя, що завдавали клопоту, фізично знищували. Цікаво було побачити на скульптурах найпізнішого періоду примітивного ссавця, якого мешканці суходолу розводили задля м’яса, а іноді використовували задля розваги — у ньому підсвідомо, однак безпомилково розпізнавалися риси майбутніх мавпоподібних і людиноподібних істот. Під час будівництва міст на суші величезні кам’яні брили для спорудження башт піднімали ширококрилі птеродактилі дотепер невідомого палеонтологам виду.