Хоч би що там було не так у Стоунігейтсі, воно, безперечно, стосувалося Кері Луїзи.
Під час вечері в той день панувала досить напружена атмосфера. І Гульбрандсен, і Льюїс були неуважні й занурені у власні думки. Волтер Хад був ще похмуріший, ніж звичайно, і чи не вперше Джіна й Стівс не мали чого сказати ані одне одному, ані всьому товариству, яке зібралося за столом. Розмову головним чином підтримував доктор Мейверік, який розпочав тривалу дискусію технічного характеру з містером Баумгартеном — одним із фахівців із гігієни праці.
Коли після вечері вони вийшли до зали, Кристіан Гульбрандсен майже відразу попросив вибачення. Він сказав, що повинен написати важливого листа.
— Якщо дозволиш мені, дорога Кері Луїзо, я зараз піду до своєї кімнати.
— Ти маєш там уce, що тобі треба? Джоллі?
— Так, так. Усе. Я просив друкарську машинку, і її вже там поставили. Міс Белвер була дуже доброю та уважною.
Він покинув Велику Залу, вийшовши у двері, які були зліва й виводили до головних сходів, а далі — до коридору, в кінці якого було помешкання, що складалося зі спальні та ванної кімнати.
Коли він вийшов, Кері Луїза запитала:
— Ти не йдеш сьогодні до театру Джіно?
Дівчина похитала головою. Вона перетнула залу й сіла біля вікна, з якого було видно під'їзну алею та подвір'я.
Стівен подивився на неї й підійшов до великого фортепіано. Він сів біля нього й, дуже легко торкаючись клавішів пальцями, заграв дивну й меланхолійну мелодію. Двоє фахівців із гігієни праці, доктор Баумгартен та містер Лейсі, а також доктор Мейверік побажали всім «на добраніч» і пішли. Волтер натиснув на вимикач настільної лампи, і з тріскотом половина світильників у залі погасла.
— Цей клятий вимикач ніколи не буває справний. Піду поставлю нову пробку.
Він вийшов із Зали, й Кері Луїза прошепотіла:
— Воллі так добре тямить у всіх цих електричних приладах. Пам'ятаєте, як він полагодив отой тостер?
— Здається, це було все, що він тут зробив, — сказала Мілдред Стріт. — Мамо, ти випила свій тонік?
Міс Белвер щиро визнала свою провину:
— Мушу признатися, я зовсім забула про нього сьогодні.
Вона підхопилася на ноги, пішла в їдальню й незабаром повернулася з невеличкою склянкою, на дні якої було трохи рожевої рідини.
Кері Луїза з легкою усмішкою простягла слухняну руку.
— Така бридка мікстура, й ніхто не дозволяє мені забути про неї, — сказала вона, скривившись.
А потім, досить несподівано, Льюїс Сероколд сказав:
— Ліпше тобі не пити це сьогодні, моя люба. Я не певен, що воно піде тобі на користь.
Спокійно, але з тією контрольованою енергією, яка завжди відчувалася в ньому, він узяв склянку з руки міс Белвер і поставив її на великий дубовий вельський буфет.
Міс Белвер гостро сказала:
— Я не можу погодитися з вами, містере Сероколд. Місіс Сероколд стало набагато краще, після того як…
Вона урвала свою мову і рвучко обернулася.
Парадні двері розчинилися навстіж, гойднувшись так, що аж зарипіли. Едгар Лоусон увійшов у велику напівтемну залу з виглядом театральної знаменитості, яка робить свій перший тріумфальний вихід на сцену.
Він вийшов на середину зали й став там у позу.
Вона була майже кумедною, але сміятися нікому не захотілося.
Едгар сказав театральним голосом:
— Ось ти де, мій вороже!
Промовляючи ці слова, він дивився на Льюїса Сероколда.
Містер Сероколд поглянув на нього з лагідним подивом.
— Що з вами, Едгаре, в чому річ?
— І ви запитуєте мене про це — ви! Ви знаєте в чому річ! Ви обманювали мене, ви шпигували за мною, ви змовилися з моїми ворогами проти мене.
Льюїс узяв його за pyку.
— Ну ж бо, ну ж бо, мій хлопче, не накручуйте себе. Розкажіть мені про все спокійно. Ходімо в мій кабінет.
Він провів його через залу й вивів у двері праворуч, що зачинилися за ними. Після цього пролунав ще один звук, гучний скрегіт ключа, обернутого в замку.
Міс Белвер подивилася на міс Марпл, одна й та сама думка виникла в їхніх мізках. Це не Льюїс Сероколд обернув ключ у замку.
Міс Белвер гостро сказала:
— У цього молодика щось розгвинтилося в голові, гадаю він небезпечний.
Мілдред промовила:
— Він дуже неврівноважений й абсолютно невдячний за все що ми тут для нього зробили. Ти повинна втрутитися, мамо.