Льюїс Сероколд заговорив, і в його голосі прозвучало більше емоцій, аніж міс Марпл будь-коли чула від нього раніше:
— Я хотів би, аби Бог допоміг мені вберегти тебе від цього Керолайн.
Його дружина лагідно похитала головою.
— Ніхто не спроможний уберегти нікого ні від чого, — сказала вона. — Правді завжди доводиться дивитися у вічі — раніше чи пізніше. І тому краще зробити це якнайраніше. Тепер я піду й ляжу. Ти, звичайно, залишишся тут, Льюїсе, поки приїде поліція.
— Так, залишуся.
Кері Луїза обернулася, й міс Марпл обняла її за плечі.
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ
Інспектор Кері та його команда знайшли міс Белвер саму-одну у Великій Залі, коли прибули.
Вона сама під йшла до них.
— Я Джульєта Белвер, компаньйонка і секретар місіс Сероколд.
— Це ви знайшли тіло й зателефонували до нас?
— Так. Більшість мешканців цього будинку зібралися в бібліотеці, он за тими дверима. Містер Сероколд залишився в кімнаті містера Гульбрандсена наглядати, щоб нічого там не було порушено. Доктор Мейверік, який перший оглянув тіло, невдовзі буде тут. Йому треба було віднести свій кейс в інше крило будівлі. Провести вас на місце події?
— Будь ласка, проведіть.
«Компетентна жінка, — подумав інспектор. — Відразу розповіла про все найістотніше».
Він вийшов за нею в коридор.
Протягом наступних двадцяти хвилин рутина поліційної процедури була належно запущена в дію. Фотограф зробив необхідні знімки. Приїхав поліційний хірург, до якого відразу приєднався доктор Мейверік. Через півгодини карета швидкої допомоги забрала тіло Кристіана Гульбрандсена, й інспектор Кері розпочав свої офіційні допити.
Льюїс Сероколд привів його в бібліотеку, і він окинув пильним поглядом людей, які там зібралися, подумки роблячи собі короткі нотатки. Стара дама із сивим волоссям. Дама середніх літ, симпатична дівчина, яку йому не раз доводилося зустрічати, коли вона каталася у своєму автомобілі по навколишніх дорогах, її чоловік-американець із насупленим обличчям, двійко молодиків, що їх він уже бачив у якомусь аматорському спектаклі, й розважлива жінка, міс Белвер, яка зателефонувала йому й зустріла, коли він приїхав.
Інспектор Кері вже обміркував свою коротку промову й виголосив її так, як запланував.
— Боюся, ви зараз далеко не в найкращому гуморі, — сказав він, — і, сподіваюся, надовго вас сьогодні ввечері не затримаю. Ми зможемо поговорити про цю справу набагато детальніше завтра. Оскільки міс Белвер знайшла містера Гульбрандсена мертвим, то я попрошу саме її змалювати мені ситуацію в загальних обрисах бо в такий спосіб ми зможемо уникнути зайвих повторень. Містере Сероколд, якщо ви хочете піти до своєї дружини, будь ласка, йдіть, та після того, як я закінчу розмовляти з міс Белвер, хотів би поговорити з вами. Сподіваюся, вам усе ясно? Можливо, десь тут є маленька кімната, в якій би я міг…
Льюїс Сероколд сказав:
— Мій кабінет, Джоллі?
Міс Белвер кивнула головою і сказала:
— Я саме думала запропонувати його.
Вона перетнула Велику Залу, й інспектор Кері та його помічник-сержант пішли за нею.
Міс Белвер зручно влаштувала їх і влаштувалася там сама. Могло навіть скластися таке враження, що це вона провадить розслідування, а не інспектор Кері.
Проте настала хвилина, коли ініціатива перейшла до нього. Інспектор Кері мав приємний голос і приємні манери. Він був спокійний, серйозний, а тон його розмови був ніби трохи вибачливий. Деякі люди робили ту помилку, що недооцінювали його. Насправді він був не менш компетентний у своїх справах, аніж міс Белвер — у своїх. Але він волів не виставляти свою компетентність напоказ і тим більше не хизуватися нею.
Він прочистив собі горло.
— Містер Сероколд виклав мені головні факти. Містер Кристіан Гульбрандсен був старшим сином покійного Еріка Гульбрандсена, засновника Фонду Гульбрандсена, всіляких доброчинних товариств… і такого іншого. Він був одним із членів правління Фонду Гульбрандсена й несподівано приїхав сюди вчора. Усе правильно?
— Так.
Інспектор Кері був задоволений її лаконічністю. Він повів далі.
— Містер Сероколд був у від'їзді, в Ліверпулі. Він повернувся сьогодні ввечері поїздом, що приходить о шостій тридцять.
— Так.
— Після сьогоднішньої вечері містер Гульбрандсен сказав, що має намір попрацювати у своїй кімнаті й покинув решту товариства, що тут зібралося, відразу по тому як було подано каву. Правильно?
— Так.
— А зараз, міс Белвер, розкажіть мені власними словами, за яких саме обставин ви знайшли його мертвим?