Міша винувато та схвильовано дивився на Лайму: - Рідна пробач, напевно це я. Я нереально злякався, він вискочив так несподівано, а ти була прямо за мною.
Його “рідна” трохи покращило всю невеселу подію. - У вас є дзеркало або ліхтар?- на дотик Лайма все одно не дуже розуміла масштаби проблеми. Для будь-якої дівчини два самі центральні передні зуби це все! Мало того, що біль в зубах не вщухав, так Лайма ще і встигла засмутитися на рахунок того, що тепер їй доведеться ставити коронки, а в неї ж були абсолютно здорові і красиві зуби. І усе це сталося за одну мить, внаслідок безглуздих розваг. Ось так з'їздила погуляти. В її душі наростала ціла гамма різних неприємних почуттів. Якщо в цій грі ось так легко можна отримати реальну травму, то виходить й усі інші прибамбаси цієї розваги можуть випадково їм зашкодити. Ті ланцюги і ножі які викидав актор теж можуть в когось потрапити. А якби хтось з її ж друзів з переляку ударив її в ніс або о жах в око! Увесь антураж квест кімнати занадто швидко став реальною подією. "Шшшш шшшш" - з боку дверей знову прозвучав звук електрошокера. У душі Лайми все сильніше нагніталася чорна хмара. Чому актор ніяк не вгамується, бачить же що сталася травма? Їй взагалі здавалося що адмін повинен включити світло і відразу їх випустити, а цього чомусь не відбувалося. Мало того що уся обстановка тримала в напрузі весь цей час так реальна травма ще й підкріпила стійке враженя того, що вона знаходиться у жахливому місці. У її психіці цей підвал відклався як місце в якому їй насправді зробили боляче. - Подруго ми виходимо? - запитав Міша. Лаймі не хотілося, щоб друзі кинули гру через неї, тим більше вони ж тільки но почали, але її настрій був повністю зіпсований. Це вже не зовсім нагадує гру. - Лайма якщо ти скажеш, що хочеш піти ми вийдемо без проблем. Подивишся при світлі, що там із зубами та губою. Лайма так не хотіла підводити усіх, адже сама просила друзів прийти сюди. - Ми підемо далі, але після гри ви завезете мене до стоматолога, тому що я впаду в депресію якщо довго проходжу з такими зубами. - Звичайно, завеземо, - зраділа Ксюша. Хоч вона й переживала за подругу, але захопилася грою та явно хотіла продовжувати. На відміну від Лайми і Міши вона все-таки не стояла в кутку зіщулившись від страху, а вирішувала усі завдання. Вони вирішили продовжувати. У наступній кімнаті стояла така ж непроглядна пітьма. Жах в душі Лайми вже досягав свого піку, вона все більше думала, про те як безглуздо було піти саме на такий квест. Вона стільки не досипала з дитиною, стільки разів схоплювалася ночами з калатаючим серцем, що її сердечна система і так працювала на знос. А тут ще й подібні ігри в яких серце так і хоче вискочити назовні. Лайма буквально приклеїлася до Ксюні та Міши і боялася відійти від них хоч на крок, але Ксюша все одно намагалася шукати предмети і наполегливо вирішувати завдання квеста навіть в темряві, тому в якусь секунду Лайма втратила її руку. Міша теж несподівано відскочив убік. - Нароод ви де?- почула Лайма чийсь тонесенький невпевнений голосочок, який виявився її власним голосом. - Я тут, промацую ніші на підлозі, - відповіла Ксюша з іншого кута кімнати. Лайма трохи заспокоїла себе і впевнено пішла на голос Ксюши, як раптом перед її обличчям виник спалах "шшшш" і жахлива гримаса. Дівчина заволала і здається кричала цілу вічність. Вона впала на підлогу, била руками повітря навколо себе. Все її тіло шалено трусило. Що це за ігри такі?Вони що взагалі очманіли електрошокером перед обличчям махати? Весь цей час її крики доповнювали виски Ксюні та Міши. Видно хоч актор і з'явився перед лицем Лайми, та для друзів його поява була не менш несподіваною. У кімнаті несподівано спалахнуло блідо-рожеве сяйво. Лайма встала з підлоги, на щастя актора в кімнаті вже не було. Серце калатало із скаженою швидкістю. Як дівчина не намагалася себе заспокоїти, напруга в кожному її м`язі ні на крихту не спадала і удари серця ніяк не хотіли повертатися у свій звичний ритм. Коли вона огляділася то зрозуміла, що напевно краще б світло й не вмикали. У центрі кімнати стояла лікарняна кушетка, а над нею висіла ця жахлива величезна операційна лампа. Поряд з кушеткою розташувався столик на якому лежали різноманітні іржаві медичні інструменти. Здається на деяких з них були сліди старої крові. На підлозі валялися рукавички і медичні маски також ніби то заляпані кров'ю. Дівчина постійно говорила собі ці слова "як би", "нібито" . Постійно доводилося нагадувати собі що все це не справжнє. Але вона вже давно сама в це не вірила. Усі ці кімнати страшенно давили на психіку, усвідомлення того, що ти не можеш вийти у будь-який момент коли захочеш пригнічувало усі вольові відчуття. Тут було дуже неприємно. Її серце продовжувало скажено калатати після зустрічі з електрошокером. Періодично в голову закрадалася ідіотська думка - а що коли під виглядом квест кімнати їх заманили сюди справжні маніяки? - Вони мають право застосовувати електрошокер так близько?- запитала Лайма. - Це несправжній. Бутафорія. Він просто видає такий же звук і світло, але абсолютно безпечний, -Міша хоч і сам виглядав переляканим, але при цьому наполегливо рився в кишенях скривавленого медичного халата. - Ти в це віриш?Я наприклад не впевнена, що він несправжній.