— Холодно, — сказав чужий до Матушека і ще й потер театрально долоні.
Матушек глянув на нього і майже непомітно усміхнувся з ґречности. Відвернув голову до цигарок у вітрині.
— У нас замовлені апартаменти в Альпах. Пане, які там канатні дороги, яка база. З’їжджаєш годину або й ще більше. А в готелі внизу бар і басейн. Їмо за власним графіком. В усіх апартаментах є кухні, тому жінка й зможе зготувати той журек. І ще я візьму шмат ковбаси, але доброї. А тут є добра ковбаса? — занепокоївся раптом він.
Від прилавка неохоче відійшла наступна жінка. Продавчиня розсунула під шиєю блискавку светра.
— Бачу, що є ковбаса, але як ковбаса коштує шість злотих, то не може бути добра, — сказав чоловік.
Загудів клаксон. Чоловік підійшов до дверей і впустив у крамницю клубчасту хмару морозного повітря. Гукнув щось у бік машини й повернувся на своє місце.
— Нервується жінка, бо ввечері маємо бути в Альпах. А мені тут іще журека захотілося.
Матушек купував цигарки, апельсиновий запах, півлітру й хліб. Продавчиня вправно підрахувала колонку цифр і в цей рахунок загорнула пляшку.
— І журек, — сказав він. — Пляшку журека.
У крамниці стало зовсім тихо. Продавчиня з благоговінням подала йому ту пляшку. Матушек швидко заплатив.
— Пане… — почав було зовсім остовпілий чоловік у куртці, але Матушек умить зібрав свої покупки й вийшов.
Перед крамницею побачив Галину з її трохи-не-того донькою і віддав їй пляшку.
— Візьми. У нас не їдять журека, тільки борщ, — сказав він і ще нагадав їй прийти увечері по давно обіцяну ковдру.
Івонка соромилась увійти. Стояла біля плоту і клацала зубами, невідомо, від холоду чи від страху.
— Чого ти, дурна, боїшся? Не з’їдять же тебе. Раніше треба було боятися, не тепер, — сказала їй мати.
— Там є якісь хлопи. Ти йди, а я тут із малим зачекаю.
— То й добре, що є, може, зараз нам щось вдасться зробити. При свідках. Ну, йди!
Дівчина неохоче рушила.
У кухні за столом сиділо четверо чоловіків. Матушек саме розлив по останній. Матушкова, велика й товста, поралася із проціджуванням молока. Було тепло й приємно.
— Гей, матір, дівчата прийшли по перину, — ствердив Матушек.
Присунув їм одного вільного стільця. Галина сіла на краєчку, а Івонка стояла з дитиною біля дверей.
— Ну, то будьмо, — сказав Ґураль і вихилив чарку. Інші зробили те саме мовчки. Хекнули, запили оранжадом.
Матушкова вийшла в кімнату і одразу повернулася з клунком, запакованим у плівку і перев'язаним мотузком. Защебетала до дитини.
— Як звуть?
— Ще ніяк, — швидко відповіла Галина.
Іванка нервово затупцювала на місці.
— Коли хрестини?
Галина знизала плечима.
— Це добра перина, — сказала Матушкова. — Ціле літо вивітрювалась на горищі. Маєш що натягнути?
— То він батько, — понуро кинула раптом Івонка з-під дверей і показала головою на Ґураля.
Запанувала повна збентеження мовчанка.
— Ну, Івонко? — заохотила матір.
— Tи батько, — вона тепер подивилася йому просто в очі.
Матушкова відсунула немовляті шапочку з чола і уважно до нього приглядалася.
— Я своїх маю четверо, — озвався нарешті Ґураль. — Дай мені спокій, дівчино, сама не знаєш, хто з тобою спав.
— Ну! — грізно сказала Галина.
— Я з нею спав, — вигукнув Кавка.
Язик у нього заплітався, а очі п'яно блищали. Не мав хлоп здоров’я до горілки.
— Так, спав з нею, — повторив він протягло. — Але с-п-а-а-в, був такий п’яний, що відразу заснув, значить, це не я.
— Вона вже була у Владка, його пробувала вробити. Хто там знає, чия то дитина…
— Дитина то дитина, — сказала Матушкова.
— Гуляла з солдатом із застави. Усі це бачили, — додав Ґураль. — Шукай голки в сіні.
Підвівся, зняв шапку з вішака і рушив до дверей.
— Боже ж ти мій, — бідкалася Матушкова. — Чого ж ти її не пильнувала? То твоя вина, Галино, твоя вина.
— Так гадаєте? Що, мала її за ногу прив’язати? Цікаво мені, як би пані дала собі раду. Це ж бо дитина у тілі здорової баби.
— Єжик? — звернулася раптом повна підозр Матушкова до наймолодшого чоловіка, свого небожа.
Єжик почервонів аж до кінчиків вух, здавалося навіть, що його дивовижно блакитні горальські очі засвітилися.
— То не я, цьоцю. Я обережно.
Кавка вибухнув скрекотливим переривчастим сміхом.
— Без півлітри нє разбєрьош. Ну, пані Матушкова, треба щось поставити.