Лютововк сів на хвоста, не зводячи, втім, червоних очей з Тиріона. Джон обійшов карлика, взявся руками під пахви та легко поставив його на ноги, а тоді знайшов книжку і віддав йому.
— Чому він на мене напав? — запитав Тиріон, зиркнувши на вовка і витираючи з рота скривавлений бруд тилом долоні.
— Мабуть, сплутав з мамуном.
Тиріон поглянув на хлопця сторожко, а тоді зареготав, мимоволі рохнувши крізь ніс.
— О боги, — мовив він, захлинувшись від сміху і трясучи головою, — я й справді схожий на якусь нечисту силу! Що б він тоді зробив з чугайстром?
— Краще вам не знати.
Джон підняв міх з вином і віддав Тиріонові, а той вийняв корка, задрав голову і вичавив до рота довгий струмінь напою. Вино потекло горлянкою, мов холодне полум’я, та зігріло нутрощі. Тиріон передав міха Джонові Сніговію.
— Хочеш ковток?
Хлопець узяв міх і обережно спробував.
— То це правда, так? — запитав він, хильнувши трохи. — Те, що ви казали про Нічну Варту?
Тиріон кивнув. Джон стиснув рота у похмуру щілину.
— То нехай. Як буде, так і буде.
Тиріон вишкірився посмішкою.
— Молодець, байстрюче. Більшість людей радше заперечуватимуть важку правду, ніж визнають її.
— Більшість, — відповів хлопець, — та не ви.
— Так, — визнав Тиріон, — не я. Мені навіть про драконів більше не мріється. Немає більше на світі драконів.
Він згріб ведмежу шкуру з землі в оберемок.
— Ходімо. Краще нам повернутися до табору, перше ніж твій дядько вишле свої корогви нас шукати.
Шлях до табору був недалечкий, але нерівним ґрунтом, і до повернення йому вже боліли ноги. Джон Сніговій подав йому руку, допомагаючи перебратися через щільне плетіння коренів, але Тиріон відмахнувся. Він бажав сам пройти свій шлях, як робив завжди у житті. Втім, табір обоє побачили з полегшенням. Курені на ніч поставили біля обваленої стіни якогось покинутого острогу, тим захищаючи їх від вітру. Коні були погодовані, палахкотіло вогнище. Йорен сидів на камені та патрав білку. Ніс Тиріона вловив пахощі юшки, і він почалапав до свого пахолка Моррека, який саме наглядав за казаном. Нічого не кажучи, Моррек віддав йому ополоника, Тиріон спробував і повернув назад.
— Ще перцю, — вирік він.
Бенджен Старк виліз із куреня, який ділив з небожем.
— Осьдечки він. Джоне, хай тобі грець, не ходи сам далеко. Я вже гадав, тебе забрали Інші.
— Ні, то був мамун, — засміявся у відповідь Тиріон.
Джон Сніговій посміхнувся, а Старк кинув спантеличений погляд на Йорена. Старий пробурчав щось, здвигнув плечима і продовжив патрання.
Білка додала у казан трохи навару; загін повечеряв коло багаття юшкою з чорним хлібом та твердим сиром. Тиріон пустив по колу міха з вином, і зрештою навіть Йорен трохи звеселився. Один за одним товариство розійшлося по куренях, окрім Джона Сніговія, якому випала перша варта.
Тиріон, як завше, пішов спати останнім. Ступивши до куреня, якого йому збудували пахолки, він призупинився і зиркнув назад на Джона. Хлопець стояв коло вогню, застигнувши обличчям, і вдивлявся у полум’я.
Тиріон Ланістер сумно посміхнувся і пішов спати.
Кетлін III
Нед з дівчатами були у дорозі вже вісім днів, коли якось увечері до неї в опочивальню Брана прийшов маестер Лювин зі світильнею та господарськими книгами.
— Давно вже час нам, пані моя, підбити числа, — мовив він. — Ви маєте знати, чого нам коштував приїзд короля.
Кетлін глянула на Брана у ліжку і прибрала йому з лоба волосся. «Таке довге відросло» — раптом зрозуміла вона, — «треба його вже підстригти».
— Числа мені підбивати немає потреби, маестре Лювине, — відповіла вона маестрові, не зводячи очей з Брана. — Я знаю, чого нам коштував їхній приїзд. Заберіть книги.
— Ласкава пані, королівський почет добряче під’їв наші запаси. Треба їх відновити, поки…
Вона різко перебила маестра.
— Кажу вам, заберіть ті книги геть. Хай про все подбає управитель.
— Управителя ми більше не маємо, — нагадав маестер Лювин. «Малий сірий пацюк» — подумала вона, — «як учепиться, то не відірвеш». — Пул поїхав на південь, щоб облаштувати побут князя Едарда з почтом у Король-Березі.
Кетлін розсіяно кивнула.
— А, так, пригадую.
Бран виглядав таким блідим. Треба, мабуть, наказати переставити ліжко під вікно, щоб він бачив вранішнє сонце.
Маестер Лювин поставив світильню коло двері та поправив ґнота.
— Вашої негайної уваги вимагають кілька урядів, моя пані. На додачу до управителя треба поставити нового сотника сторожі замість Джорі, а ще нового конюшого…