Тоді пропоную вийти в інтернет. У Вас є така можливість?
За кілька секунд:
Звісно. Приймаю. У мене урок. Лягайте. Хворій потрібно спати. Зранку читайте пояснення. Надішліть Ваш емейл. Прокидайтеся здоровою.
От вам і наступний етап. З тією різницею лише, що вона прогнозувала відразу розмовний. Але доведеться пройти ще електронний. Чому ні? Цікаво — запропонує зустріч чи захоче обмінятися фотками? Як би не було, а від цього моменту загадковість припиниться і почнеться банальщина. Навіть якщо раптом у нього приємні руки і неперевершений член. Думки про майбутнє чомусь завжди скочувались у якесь рутинне русло, і бажання спілкуватися пропадало. А може, вистачить випереджати події?
Вона ще раз повторила процедури, щоправда, вже без змащування горла, і вклалася. На прощання пальці набрали знайомий номер, відсилаючи візитівку з електронною адресою.
IV
ойно розплющивши очі, Ірина зрозуміла, що Олегові побажання справдилися. Горла наче не було взагалі. Уперше за всі часи нескінчених ангін. А от чи виконані обіцянки? Комп'ютер вантаживсь, а вона нетерпляче помішувала в турці каву. Ні, цей не мав би розкидатися порожніми обіцянками, адже вона також уміла вчасно розкусити хто є хто.
Сторінка завантажилась, і новий лист відкрився. Справді. Ось і зворотна адреса. Ого! Листа було надіслано о пів на третю! Чому не спиться? Не дає самотність? Чи, навпаки, багато справ? Чи, може, через схильність думати довше над складними питаннями?
Сьорбнувши кави, почала читати.
Дорога Ірино!
Я радий, що є можливість спілкуватися таким способом. Дякую за просту і водночас геніальну ідею, Ви молодець. Тепер легше буде пояснити хоча б цю свою останню думку.
Не знаю, скільки Вам років, але за манерою висловлюватись та зрілістю думок роблю висновок, що до зелених дівчат Ви не належите. А отже, маєте певний життєвий досвід. Гадаю, у Вас були чоловіки. Згляньтеся назад — чи не всі вони виявились однаковими? Чи не з усіма знайомства відбувалися за стандартною схемою? Ні, звісно, один міг почати з квітів, а інший — із недоречних жартів. Я не про це. У подальшому кожен з них зумів продемонструвати Вам свої сильні сторони, інакше не став би Вашим. Потім його слабкі сторони Ви розкрили самі, не зумівши сховати при цьому і власних. Потім — конфлікт цих сторін: як слабких, так і сильних. А далі люди змушені розбігтись у надії, що наступного разу пощастить більше.
Хто вони для Вас тепер? Сіра маса. «Бувші». Усі однакові, які не виправдали Ваших сподівань. Чи варто додавати до списку ще одного? Навіть якщо припустити, що спочатку пощастить і справді започаткується отой «світлий» період стосунків? Ні, можна, звичайно, але це означатиме просування «накатаним», хибним шляхом без перспективи розв'язання основної проблеми.
Чим більше точок стикання у двох людей, тим вища ймовірність зустрітися з невідповідностями у стосунках. Це з одного боку. З іншого — основна сила, яка рухає двох людей назустріч одне одному, — самотність. І директорія, в якій зустрілися ми з Вами, — саме та, котра найвищою мірою запобігає їй. Наявність людини, яка здатна Вас вислухати і зрозуміти, — ось те, що ліквідує самотність. А не секс, а не спільне вирішення господарських та фінансових питань, а не постійна фізична наявність цієї людини перед очима. Ні, інші фактори також діють у цьому напрямку, але погодьтеся — значно слабше, тимчасовіше, не так радикально. І ця закономірність тим правдивіша, чим вище розвинуті люди, про яких ідеться.
То ж скажіть самі, чи варто вводити інші, додаткові фактори, ризикуючи втратити при цьому отой головний, перший?
Залишалося тільки вражено похитати головою. Ірина зручніше вмостила ноутбук на колінах і видала відповідь.
У ваших висновках є частка істини, не заперечиш, адже кохання — це справді лише гра за правилами. Але разом з тим Ваш лист містить багато слабких моментів. Отже, за Вашою логікою я повинна лягати у ліжко з будь-ким, знаючи, що десь є дорога мені людина, з якою у нас взаєморозуміння, яка переживає за мене? Я повинна виховувати дітей з кимось іншим? Вирішувати важкі та принципові життєві ситуації сама у той час, коли існує хтось, кому я не байдужа?