Вічно і незмінно ваш Квінсі Моріс.
26 травня.
Розраховуйте на мене в будь-якому разі. У мене є новина, яка примусить вас розвісити вуха.
Арчі.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
24 липня. Уайтбі.
Люсі зустріла мене на вокзалі, звідки ми поїхали відразу до них додому, в Крешенд. Чарівна мальовнича місцевість. Маленька річка Еск протікає тут глибокою долиною, що розширюється поблизу гавані. Долина потопає в зелені, що надає надзвичайної краси місцевості, причому берег річки такий крутий, що коли стоїш угорі, то долину зовсім не видно. Будинки в старому місті під червоними дахами і нагромаджені один на одного, як на краєвидах Нюрнберга. На самій околиці над містом височіють руїни абатства Уайтбі, зруйнованого данцями. Між руїнами і містом видніється парафіяльна церква, оточена цвинтарною огорожею, всередині якої багато могил і пам'ятників. Я вважаю, що це найкрасивіше місце в усьому Уайтбі, оскільки воно знаходиться якраз над містом, і звідси чудово виглядають гавань і бухта; тут знаходиться також і мис Кетлнес, який виступає далеко в море. Мис так круто спускається в гавань, що частина берега сповзла далеко за дорогу. В огорожі розташовані лави; тут гуляє багато народу і просиджує цілими днями, милуючись мальовничим краєвидом і насолоджуючись чудовим повітрям. Я сама дуже часто приходитиму сюди і працюватиму. Ось і зараз я сиджу тут, тримаючи свій зошит на колінах, і прислухаюся до розмови трьох старих, які сидять біля мене. Вони, здається, цілісінький день нічого не роблять, сидять тут і базікають.
Гавань розташована просто піді мною, причому віддалений бік є гранітною стіною, що далеко виступає в море і загинається до краю, де знаходиться маяк. Виступ цей із двох боків оточений важким масивом води. Із внутрішнього боку він, вигинаючись, врізається в сушу і закінчується біля другого маяка. Між цими обома молами[6] знаходиться вузький прохід до гавані, яка набагато ширша за прохід.
Із зовнішнього боку гавані майже півмилі тягнеться велика круча, гострий край якої далеко виступає з-за південного маяка. Біля самої кручі знаходиться бакен із дзвоном, тужливі звуки якого розносить вітер у негоду.
Сюди прямує досить кумедний старий! Він, мабуть, страшенно старий, бо все його обличчя покраяне зморшками, як кора дерева. Він сказав мені, що йому близько ста років і що він був матросом у риболовецькому флоті в Гренландії за часів битви під Ватерлоо.
Я вирішила, що від нього можна буде дізнатися багато цікавого, тому я запитала його, чи не схоче він розповісти мені що-небудь про лови китів у минулому. Тільки він всівся, щоб почати розповідь, як годинник пробив шість, і він негайно підвівся, сказавши:
— Я повинен іти додому, міс. Моя онучка не любить чекати, коли у неї готовий чай, адже мені буде потрібно чимало часу, щоб видертися всіми сходами, їх же багато; та і сам я люблю, міс, поїсти вчасно.
Він пошкандибав геть, і я бачила, як він поспіхом, наскільки йому дозволяли сили, почав спускатися сходинками.
Я теж збираюся додому. Люсі з матір'ю пішли робити візити, а оскільки вони всі ділові, я з ними не пішла. Тепер вони, я гадаю, вже вдома.
1 серпня.
Сьогодні ми з Люсі знову на нашій улюбленій лавці на цвинтарі. Незабаром до нас приєднався і старий. Він виявився великим скептиком і розповів нам, що під могильними плитами навряд чи поховані ті особи, імена яких висічені на плитах, оскільки моряки здебільшого гинуть у морі. Люсі дуже стурбувала думка про це порожнє кладовище. Ми скоро пішли додому.
Пізніше.
Я повернулася сюди сама, бо мені дуже сумно. Немає ніяких листів. Сподіваюся, що нічого не трапилося з Джонатаном. Щойно пробило 9. Я бачу, як місто освітлене рядами вогників уздовж вулиць, а іноді вогники миготять поодинці. Вогники біжать уздовж річки Еск і вигином долини. Ліворуч краєвид немов прихований від мене чорною лінією — дахом сусіднього з абатством будинку. Позаду на полях чутно бекання овець і ягнят, а внизу на бруківці лунає тупіт копит віслюка. Оркестр на молу грає якийсь жорстокий вальс, а трохи далі на березі армія спасіння[7] влаштувала мітинг на одній із віддалених вулиць. Обидві групи одна одну не чують, я ж бачу обидві. Не маю гадки, де Джонатан може бути і чи думає він про мене. Як би я хотіла, щоб він був тут!
7