Незадовго до десятої години штиль почав здаватися гнітючим і тиша запанувала настільки велика, що чітко долинало бекання овець у полі та гавкіт собаки в місті, а натовп на дамбі, з його веселими піснями, був немовби дисонансом у великій гармонійній тиші природи. Трохи за північ пролунав якийсь дивний звук із боку моря.
Потім без жодних попереджень знялася буря. Зі швидкістю, що здавалася спочатку неймовірною, а потім уже неможливою, весь вигляд природи якось раптово змінився. Хвилі здіймалися зі зростаючою люттю, причому кожна з них перевищувала свою попередницю, доки, нарешті, за якісь декілька хвилин море, що було тільки-но гладким, як дзеркало, не уподібнилося до ревучого і всепоглинаючого чудовиська. Хвилі, прикрашені білими гребенями, скажено билися об піщані береги і вибігали по крутих скелях; інші перекидалися через моли і своєю піною змивали ліхтарі з маяків, що знаходилися на кінці кожного молу гавані Уайтбі. Вітер ревів, як грім, і віяв із такою силою, що навіть міцній людині ледве вдавалося втриматися на ногах, і то тільки в тому разі, якщо встигала вчепитися за залізні стійки.
Довелося очистити всю пристань від натовпу глядачів, інакше страхіття ночі були б більшими. На додаток до всіх ускладнень і небезпек цієї хвилини, з моря на берег упав туман — білі мокрі хмари, що рухалися, як привиди, такі сірі, мокрі й холодні, що достатньо було мізерної фантазії, аби уявити їх духами загиблих у морі, які обіймають своїх живих братів чіпкими руками смерті, і багато хто здригався, коли ця пелена морського туману наздоганяла їх. Іноді туман розсіювався, і на деякій відстані виднілося море в сліпучих спалахах блискавок, що безперервно наздоганяли одна одну і супроводжувалися такими раптовими ударами грому, що все небо, здавалося, тремтіло від поривів шторму. Деякі з цих явищ були безмежно величні, а море — дивовижно цікаве; то тут, то там скажено мчав з лахміттям замість вітрила рибальський човен у пошуках притулку. На вершині Східної Кручі був уже давно приготовлений новий прожектор для експериментів, але його все якось не вдавалося застосувати. Тепер офіцери, яким він був доручений, пустили його в хід і в просвітах туману освітлювали променями поверхню моря. Зусилля їхні не були марними. Якийсь напівзатоплений рибальський човен несло до гавані, і лише завдяки рятівному світлу прожектора йому вдалося уникнути нещастя розбитися об мол. Щоразу, коли який-небудь човен опинявся в безпеці в гавані, серед натовпу, що стоїть на березі, лунали тріумфальні вигуки. Радісні крики проривалися на мить крізь ревіння бурі і летіли потім разом із її новим поривом. Незабаром прожектор освітив вдалині корабель із піднятими вітрилами, очевидно, ту саму шхуну, яку було помічено трохи раніше ввечері. За цей час вітер повернув на схід, і тремтіння охопило глядачів на кручі, коли вони зрозуміли ту жахливу небезпеку, в якій опинилася тепер шхуна. Між шхуною і портом знаходився великий плоский риф, через який потерпіло так багато пароплавів; і при вітрі, що віяв із неймовірною силою, шхуна не мала жодної можливості досягти входу до гавані. Настала вже година вищої точки припливу, хвилі були такі високі, що чайки мчали з ними на одному рівні, і під усіма вітрилами з неймовірною швидкістю мчала шхуна. Потім знову розстелився туман густіше і щільніше, ніж раніше. Промені прожектора тепер було спрямовано через Східний Мол на вхід до гавані, на те місце, де очікувався крах. Натовп чекав, затамувавши подих. Вітер раптово повернув на північний схід, і залишок морського туману розсіявся в його пориві. І тоді — mirabile dictu[11] — між молами з'явилася дивна шхуна і, перекочуючись із хвилі на хвилю, із запаморочливою швидкістю під усіма вітрилами увійшла до гавані. Прожектор яскраво освітив шхуну, і тоді здригнулися всі, хто її побачив, оскільки виявилося, що до стерна був прив'язаний чийсь труп, голова якого теліцалася з боку на бік при кожному русі корабля. На палубі нікого більше не було видно. Жах охопив усіх, оскільки здавалося, що корабель потрапив до гавані ніби дивом, ведений рукою мерця. Все це відбулося набагато швидше, ніж можна написати ці рядки. Шхуна, не зупиняючись, промайнула гаванню і врізалася у велику масу піску і гравію, обмиту багатьма припливами і штормами, в південно-східній частині дамби, що знаходиться під Східною Кручею, відомою тут за назвою Тет Хілл Пір.