У к╕мнату ув╕йшла Н╕мфа ╤гор╕вна:
- Що накажете, Ваша Висок╕сть?
- Я фея! Я майже богиня!
- Пробач, Марина, але в земних посадах нема╓ звання "богиня', але ╓ цар, принцеса, президент.
- Н╕мфа ╤гор╕вна, з Вами не поспереча╓шся. Тод╕ дайте мен╕ пораду, як стежити за вс╕м людством?
- А нав╕що це тоб╕ треба? Стеження - робота дуже важка. ╤ пот╕м, на географ╕чн╕й карт╕ В╕ртуальний царство-держава не прогляда╓ться. Розум╕ю, що ти - богиня чи фея, я цього не сприймаю, але п╕дкоряюся!
- Будьте людиною, Н╕мфа ╤гор╕вна, поверн╕ть мен╕ колишн╕й вигляд!
- Марина, отстриги н╕гт╕, перекрась волосся...
Н╕мфа ╤гор╕вна не встигла договорити, як в к╕мнату влет╕ло три людини. Вони впали на п╕длогу ╕ протягнули Марин╕ довгий екран, який несли.
- Це екран для спостереження за людством! - промовив середн╕й з трьох чолов╕к на ╕м'я Олег, який в╕в у школ╕ урок к╕бернетики.
- Ось, все, виявля╓ться, можна зробити! А чому панорамний екран? - запитала велично Марина.
- Цей екран розроблений для спостереження за ц╕лими рег╕онами. Вам принесуть плоску карту св╕ту, на н╕й будуть розташован╕ ручки для перем╕щення по карт╕, а екран в╕добразить д╕йсн╕сть, - в╕дпов╕в молодий чолов╕к з награною подобострастностью.
У к╕мнату внесли карту з ручками перемикання ╕ встановили екран.
- Це все добре, - простягнула Марина, - але як я буду волод╕ти душами людей?
- Марина, а панувати над душами людей обов'язково? - ╓хидно запитала Н╕мфа ╤гор╕вна, стоячи осторонь в╕д перем╕щень людей з техн╕кою спостереження. - Подивишся на екран, ╕ досить.
- Що значить досить?! - прогарчала Марина.
- А те й значить, що Бог поодинц╕ працю╓, а у тебе тьма п╕длеглих виконують забаганки, - продовжувала навчати ╖╖ Н╕мфа ╤гор╕вна.
- Марина, я, як старший друг, хочу слово мовити, - сказав красень Олег.
- Олег, Ви мен╕ слово на тиждень вымолвите або на м╕сяць? - посм╕хнулася Марина самовдоволено.
- ╢ спос╕б стежити за душами людей. Адже Вас це хвилю╓? Душа - душ, друшляк, - нервово промовив Олег, загинаючи пальц╕ на руц╕.
- Коротше, Олег! Справу говори! - п╕двищила Марина голос.
- Коротше н╕куди! Потр╕бно взяти оптичне волокно, зробити з нього букет. З одного боку ти будеш дивитися через зб╕льшувальне скло на виходи волокон, а погляд тв╕й проникне в душ╕ багатьох людей. За день ти ц╕лком прозондируешь ц╕лий рег╕он, а слух серед населення рознесеться, що В╕ртуальна богиня все бачить.
- Слухайте, а Ви мен╕ подоба╓теся! Призначаю Вас сво╖м першим апостолом.
- Завжди радий служити богам, але у в╕льний в╕д роботи час, якого у мене нема╓, тому апостолом бути не можу.
- Протараторив! Так зроб╕ть душ для душ╕ оптичних волокон ╕ при╓днайте його до екрану! - вигукнула Марина рад╕сно ╕ розтягнулася в кр╕сл╕ у вс╕ сторони.
Олег подивився на Марину, восседающую в кр╕сл╕, його оч╕ хитро зблиснули, ╕ в╕н сказав:
- Ваша Величн╕сть, богиня Ви наша! ╢ одна дел╕катна прохання: треба прибрати вс╕х детектив╕в з ус╕х книг.
- Що в них залишиться? Хто буде вести боротьбу за справедлив╕сть? Хто буде берегти репутац╕ю закону?
- Я прошу прибрати детектив╕в з книг, а не життя!
- А як ми будемо виправляти книги п╕шли в св╕т ╕нший письменник╕в? Де ми автор╕в в╕зьмемо, якщо ╖х нема╓ на св╕т╕? - запитала Марина.
- Треба встановити закон, за яким вс╕ геро╖ книг повинн╕ бути жив╕ до к╕нця книги.
- Це неможливо! Хто Вас до мене пропустив?
- Сам пройшов, - сказав Олег ╕ вийшов через ст╕нку.
- ╤ чого в╕н ут╕к? - Марина звернулася до Н╕мф╕ ╤гор╕вн╕. - М╕г би й ще поговорити з╕ мною. У нього ц╕кава пропозиц╕я стосу╓ться ╕ душ. Дайте мен╕ книгу з столу, особисто Ви ╖╖ читали? У н╕й вс╕ геро╖ жив╕? Чому на книз╕ зображено бурштин? В╕н що, за душ╕ людей в╕дпов╕да╓ або за ╖х психолог╕чний настр╕й?
- Марина, в книз╕ гине улюблений чолов╕к головно╖ геро╖н╕.
- Ось це неправильно! Якщо в╕н коханий чолов╕к, значить, в╕н чолов╕к. А чолов╕ки - це Адами, а вони потр╕бн╕ для створення роду. А ╓ можлив╕сть оживити кохано╖ людини сумною геро╖н╕?
- У нього травма, - гортаючи книгу, промовила Н╕мфа ╤гор╕вна. - Як чолов╕к в╕н ц╕лий, а як мислитель - загинув.
- Але якщо мозок помер, то людина вважа╓ться померлою. Ви мен╕ про душу скаж╕ть, де його душа? У книз╕ написано, де його душа? Ми викличемо факсом його душу ╕ в╕дновимо його, як героя сер╕алу.
- Тод╕ в╕н буде живий мрець! - вигукнула Н╕мфа ╤гор╕вна з круглими в╕д подиву очима.
- Зараз не про це. Ми можемо в ц╕й книз╕ об╕йтися без детектив╕в? - зац╕кавлено запитала Марина.
- А ми що ма╓мо робити? Оживити вс╕х геро╖в ╕ прибрати вс╕х детектив╕в? А якщо там присутн╕й крад╕жка сапф╕р╕в, то детектив буде необх╕дний.
- Ми вв╕йдемо в книгу, як граф╕тов╕ очисники душ геро╖в.
На таку пропозиц╕ю ж╕нка т╕льки похитала головою.
Подивився Бог з небес на Граф╕тову фею ╕ благословив ╖╖ на добру справу:
- Марина, ти будеш Граф╕тово╖ богинею.
Але ╖й здалося, що частина ╖╖ нових сил п╕шла ╖╖ молод╕й людин╕ або його дв╕йников╕.
Natalia Petracca
Grafiitti keiju
Marina oli hyvin tietoinen hänen kyltymätön luonto ja lukemattomia haluja. Ja nyt hän istui musta tietokoneen Työpöytä ja raved outo ajatus, miten tulla Virtuaalinen keiju. Miksi hän tarvitaan - hän ei tiennyt, mutta halusin olla vain ja kaikkivoipa.
Hän ei koskaan ollut valtaa ihmisten yli, mutta hän oli valkoinen ja musta käyntikortti kirkas kirjeitä, joka oli hänen nimensä ja puhelin, Faksi, joka lähettää näkyvää tekstiä ja kuvia. Hän ajatellut, miten tulla Virtuaalinen keiju alkuperä veturi.
Hän raapi leukaansa hänen taivutettu sormella, kuin jos hän olisi aivot hänen leuka, ja katseli mietteliäänä osaksi sinertävä taivas, jossa valkoiset pilvet olivat kelluvia. Mitään uutta näköpiirissä, ei ollut, ja hän halusi istua elossa valkoinen pilvi ja chat jalat kiiltonahkaa saappaat.
Mitä hölynpölyä tulee mieleen! Marina naarmuuntunut korvan taakse, koska korvan aivot lähempänä kuin leuka. Sitten käsi meni hänen otsaansa ja nenäänsä, joka aivot on koskaan ollut. Ja hän tarvitsi aivot keksiä idea: miten tulla Grafiitti jumalatar! Niin yksinkertainen! Tässä vaiheessa, hän vain fyysisesti tuntui, että hän oli ottanut niskasta ja toi katto huone.
Ilmassa jyrisi sanat:
Minä olen Jumala ja sinä et ole mitään!
Marina heräsin lattialta. Ei ollut ketään huoneessa, ei ollenkaan. Ikkunat ja ovet olivat kiinni. Hän tunsi surullinen. Hän muistaa sanonta: jos haluat paljon, saat hieman. Tyttö hieroi mustelmilla elin.
Hän halusi, että hänen ruumiinsa ei loukkaantunut putoamisen katosta lattiaan. Ja kehon pysähtyi sattuu. Hän huokaisi, nousi lattiasta, hitaasti saavuttanut tuoli, mutta ei istu. Hän katsoi takaisin valtaistuimelle ja palvelijat vasta keijut ei. Tietokoneen näytönsäästäjä kirottu.