– Розповідайте, капрале.
– Що саме, сер?
– Чому вирішили звернутися до нас.
– Мені порадив сержант. Власне, він мав зателефонувати. Сказав, що тут працює його давній товариш.
– Родрігес. Він уже розмовляв зі мною. То яка у вас ситуація?
– Через місяць закінчується контракт. Я довго вагався, продовжувати чи ні. От сержант і порадив…
– Розкажіть про свою спеціалізацію.
– Снайпер. Сорок сім підтверджених ліквідацій.
Три деплойменти – два Афганістан, один на борту авіаносця в Південно-Китайське море. Був у полоні, втік. Повністю пройшов перевірку, допущений до виконання секретних завдань.
– Мені сказали, що ви лише недавно отримали громадянство? Звідки ви родом?
– З України, виграв грин-кард. Потім вступив до морської піхоти.
– Освіта?
– В Україні закінчив університет.
– У вас південний акцент. Спеціально вивчали?
– Ні, в «Boot Camp» в мене був друг з Нового Орлеану. Допомагав з мовою.
– Де він зараз?
– Загинув.
Містер Го примовк, крутячи в руці ножик для листів, стилізований під середньовічний меч.
– Наша компанія надає послуги охорони, супроводження й навчання різноманітних підрозділів. Маєте навички охорони, конвоювання?
– В конвої возив вантажі між FOB-ами в Афганістані. Але основні уміння дещо протилежні охороні.
– Брали участь у диверсійних акціях?
– Так.
– У яких умовах доводилось виконувати завдання?
– Сельва, пустеля.
– Скажіть, а ви могли б організувати захист від снайперів?
– Думаю, так. Ще маю досвід проведення тренінгів зі снайперської справи.
– Де набули?
– Мій друг, колишній «зелений берет», працює у фірмі, що надає послуги скаутінга, організації полювання й навчання стрільби. Там і спробував себе як інструктор.
– І що?
– Директор запропонував роботу.
– Гм, це добре… Я думаю, щось знайдемо. Ще один момент – оплата. Чому не питаєте про гроші?
– Ви серйозна структура, самі скажете.
– Перші три місяці – вісім тисяч. У зоні бойових дій ще стільки ж. Плюс надбавки за особливо небезпечні чи секретні завдання. Повна медична страховка. В разі смерті родичам виплачується стандартна зарплата за контракт.
– На скільки контракт?
– Мінімум рік.
– Нормально.
– Тобто умови вас задовольняють?
– Задовольняють.
– Отже, зробимо так: як тільки звільнитесь з Корпусу, пришліть на мій е-мейл резюме і приходьте. За цей час ми підберемо місце. Гадаю, дальні відрядження для вас не проблема?
– Абсолютно.
– Ось моя візитівка, там адреса пошти й телефон. Залиште свої дані. Запишіть власноруч на цьому листку.
Я швиденько надряпав.
– Тоді до зустрічі!
Потис руку – аж кісточки хруснули.
Я трохи поблудив у блискучих лабіринтах хмарочоса, потім через двері-крутилку знову викотився на розпечену вулицю. Дістався бараків, прийняв душ і завалився спати – завтра знову на службу.
Цей місяць прогнався, наче скажений кінь.
Наостанок я замовив декілька столиків у пабі, й увесь взвод гудів там мало не до ранку. Інші відвідувачі тихенько забрались, але власники зосталися не в накладі. Ми навіть не побились й нічого не розгатили.
Згадували бої, декілька разів випили за тих, хто не повернувся. А з наступного ранку – я цивільний.
Третій день у душному номері в мотелі з обдертими меблями й замусоленим телевізором. Баул і наплічник – усі пожитки, набуті за чотири роки. Аж не віриться, що більше немає ні підйомів, ні польових виходів, навіть дістатися до рідного Кемп-Пендлтона неможливо без оформлення перепустки.
Болить голова, на душі паршиво. Першого ж дня я відправив резюме за вказаною адресою. На вулицю майже не виходжу, тільки щось перекусити та купити води. Весь час сиджу в інеті, коли очі починають сльозитися – вилежуюся на койці. Дрімаю, але верзеться чортзна що. Від «Academy» ні слуху ні духу.
Ранком четвертого дня я прокинувся в липкому поту зі страшенною спрагою. Телефон розривався. На дисплеї невідомий номер.
– Містер Раш?
Намагаюсь щось сказати, але з горлянки виривається лише хрип.
– Алло, містер Раш? Ви чуєте мене?
Приємний жіночий голос.
– Так, чую. Хто це?
– Секретар містера Го. Вам призначено співбесіду на завтра о дев’ятій нуль-нуль. Будь ласка, візьміть із собою паспорт і професійні сертифікати, якщо такі у вас є.
– Добре, дякую.
– До побачення, сер.
От і вирішилось. Треба сходити в магазин, купити цивільний одяг…
Містер Го стояв біля вікна, заклавши руки за спину.
– Маєте чудовий вигляд, капрале.
– Дякую, сер.
– Ми розглянули вашу кандидатуру. Вітаю в нашій команді.