Грицько сміється

І до Котика - Мурлики,
Ніби він Петро Великий,
Насміхаючись, звернувсь:
-Не боюсь тебе ні трішки!
Які куці в тебе ніжки,
Ти не Лев і не Левиця,
Що аж соромно дивиться!
Вічно сонно позираєш,
І те робиш, що зіваєш...
І незчувсь базіка-птах,
Як затріпавсь в пазурях
І замовк. Мораль: повчай,
Тільки сам хоч розум май.
Й не забудь, що над тобою
Божа воля із стрілою,
І на кого попаде -
Той відразу і помре.
17.1.1983 р.

І ПОГРІБ НЕ ДОПОМОЖЕ
Якщо дозріє квітка цвітом,
Постав хоч сотню вартових -
Однак залишить всіх з привітом,
Когось-таки підпустить з них.
Отак і дівчина, пробачте,
Хай батько що б не витворяв,
То не поможе навіть погріб,
Що б він її і там сховав.
1.1.1992 р.

ПТАХА СЛУХАЙ
Птаха слухай - як співає,
А дружину - як кохає.
1.1.1989 р.

ОЧІ ЩОБ НЕ БАЧИЛИ
Посварився чоловік
З жінкою своєю,
А пройшло десь днів із п’ять,
Просить миру з нею.
Вже зробив їй і свисток,
Все їй обіцяє,
А вона його й на крок
Більш не підпускає.
Та душа, як і погода -
Тут сніг, тут відлига,
-А як я пристроюсь ззаду,-
Проситься... ханига.
В лузі коси косарі
Цілу ніч мантачили,
-Та що хочеш, те й роби...
Тільки так, аби тебе
Очі щоб не бачили.
15.5.1990 р.

ПРИБІДНЯВСЯ
Нарешті все-таки мій брат
З минулим зав’язав.
Напевно пеніса купив,
Бо кабана продав.
Та жінку щоб таку придбати,
То треба щось в шерінці... мати.
А ще ходив і прибіднявся,
Щоб з кимсь на яйця поміняться.
19.4.1990 р.

І СОНЦЕ ПРИХИЛИВ БИ
Якби мені було літ тридцять,
Або принаймі - тридцять п’ять,
То я б для тебе, дорогенька,
Зміг би і Сонце з неба знять...
Ну, може, знять я і не зняв би,
Та, певен, що пообіцяв би.
15.5.1990 р.

НА ЕКЗАМЕНІ
Прийшов студент скласти залік,
Ані в зуб ногою,
І не знає бідний хлопець,
Що робить з бідою.
-А ти візьми вірменського,
Баличок, таранку,
Коли він гукне до столу,
То накапай шклянку.
А як вчений випив шклянку,
То сказав сумлінно:
-Щоб було ще й оболонське -
То було б відмінно.
16.3.1978 р.

ПОЕТУ
Навіть вже й самі поети
Кинулись в науку,
Бо віршів, як хочеш їсти,
Не сприймає вухо.
А якщо, браток, ти пишеш
Ще вірші й сьогодні,
То виходить, що ти, брате,
Не зовсім голодний!
19.1.1997 р.

ЩОБ КАЧАТЬ ПРАВА
На горі ростуть тополі,
Під тополями трава,
Стань людиною спочатку,
Потім вже й качай права.
24.5.2007 р.

ТИ - НІХТО
Як ти не цар, то ти - ніхто!
І тут же підпис: пан Цушко.
Чи не пора таких вбивати,
Яким на люд наш наплювати?
20.5.2007 р.

В ОДНІЙ ЛІКАРНІ
Нащо ж ти вчився, сучий сину:
Легкого хліба захотів
Чи щоб обідить Батьківщину -
Це, тобто, матір і братів?
Павло Кононенко
-Якщо мене шукать хтось буде,-
Головлікар до сестри,-
Як в руках пакунок буде,
То до мене пропусти.
А побачиш, що пустий,
Не соромсь, гони і бий,
Чхав на Клятву Гіппократа,
Як не платиться зарплата.
14.10.1980 р.

ВВІЧЛИВИЙ...
У хворого стало серце,
Задубіла шкура,
Лікар травить теревені:
-Вибачте, забула.
12.10.1980 р.

ПРАЦЬОВИТІ
Як заввідділом немає -
Всі в лікарні в шахи грають,
Як професор на поріг -
Всі… аж валяться із ніг.
А за що ж ми тому кату
Платимо, скажіть, зарплату?
13.10.1980 р.

БЕЗПЛАТНІ ЛІКИ
Тоді безплатні будуть ліки,
Як вимруть геть усі каліки,
А поки хворих так багато,
Хто хоче жить - то хай і платить.
27.2.1997 р.

ПОГУЛЯТИ ПО-СЛОВ’ЯНСЬКИ
Погуляти по-слов’янськи -
Це коли горить душа,
Це як хочеш й ще слив’янки,
А в кишені -ні гроша.
Погуляти по-слов’янськи -
Це не лише поригать,