Грицько сміється

Ніби в полі скакуни.
Я пишаюсь Президентом
Не по величі ідей,
А суджу по тій роботі,
Що зробив він для людей.
Чи для них то вже не люди,
Що сапають, сіють, жнуть,
Бо для них ті, певно, люди,
Що з народу жили рвуть.
3.11.2007р.

ПОЛІТИКА
Політика - така, мій брате,
Де бруд такий, що й ніде стати,
Бо для політиків народ,
То як для вовка - бутерброд.
Бо для такого суперкласа
Людина - гой, гарматне м’ясо,
Їм тре’, щоб видохли хохли,
Й на місце їх прийшли... вони.
29.11.2007 р.

ПОЕТИ І ЦАРІ
В державі, де жили царі,
Жили поети й знахарі,
Одні - аби робити шик,
А інші - щоб творити крик.
17.6.2007 р.

ЩОБ ВАС ПОВАЖАЛИ
Живіть, як всі порядні люди,
І вас не будуть брать за груди.
12.11.2006 р.

ЗЛОДІЙ І КАБАН
Злодій підсвинка украв
У селі одному,
Через річку, через став
Він припер додому.
Але тільки-бо з плечей
Він звалив ту гору,
Як в кімнату завітав
Голова з надвору.
І злодієві сказав:
-Оце так, мій любий,
Віднесеш туди, де взяв,
То судить не будем.
Подивився той хапун,
Підійшов до туші,
Смик за ногу, смик за хвіст -
А з місця не зрушить.
Сам про себе чортихнувсь
З усієї сили,
Ніби того кабана
Цв’яхами прибили.
Став і ще раз обдививсь
Тушу ту червону.
-Та такую не піднять
Навіть чемпіону!
-Як же ти його допер?-
Голова потому,
-Ге, так ніс же не в колгосп,
А собі додому!
9.9.1984 р.

ТЮЛЬПАН ТА ІМЕНИНИ
-Терпіть не можу іменини!-
Кричав тюльпан весь день з корзини.
22.2.1990 р.

ЯКЩО Є ГРОШІ
У підсудного Абата:
-Чом нема в вас адвоката?
-Як ті взнали - банк не грабив -
Всі втікли, немов від жаби.
3.1.2003 р.

В ГАСТРОНОМІ
Коли дядько на базарі
Кабана продав,
Він зайшов до гастроному
Й дьогтю запитав.
Продавець на дядька глянув,
Пальцем показав:
-Чи, бува, ти, теє – того,
Десь не перебрав?
І до дядька нахилився,
Аби той міг чуть:
-В гастрономі в нас не дьготь -
Дурнів продають.
-То ж виходить й непогано,
Пане, торгувалось,
Що крім вас у гастрономі
Дурнів не зосталось.
27.8.1959 р.

НАВІЩО ШАПКА?
Навіщо голови дурненьким?
Невже, щоб шапки купувать,
В час, як дорожчає пушнина
І грошей нізвідки узять?
А так і гроші цілі будуть,
Й макітра лишиться жива -
Як перестріне опівночі
Вас ненароком та братва.
Народе мій, та скільки ж можна
Отак тремтіти і мовчать?
Уже пора було б бандитам
І свій характер показать.
21.11.1990 р.

ПАН ТА ЛЕДАР
У гуцульському селі
Десь на полонині
Проживав ледачий Гриць
В латаній свитині.
Та такий ледачий був -
Що вже й світ не бачив,
Цілі дні він те й робив,
Що лежав на дачі.
А коли вже і лежать
Хлопцеві набридло,
Попросив, аби його
Віднесли на цвинтар.
А як несли - їхав пан
І в людей питає:
-Хто це в нас сьогодні вмер,
Що музики грають?
- Як сказать вам? Ще не вмер...
-Чому ж Варшавянку
На всю вулицю гримлять
В селищі ще зранку?
-Вмерти, пане, не помер
А хоронять Гриця,
Пам’ятаєте, що в нього
Висохла криниця?
-Як? Живого? А чому?
-З голоду вмирає,
-Якщо так – перекажіть,
Хай-бо зачекає,
І при цьому, вас прошу,
Передайте Грицю,
Що йому дам сухарів
І зроблю криницю.
Все це вислухав Грицько
І в гінців питає:
-Так говорите, що пан
Даром обіцяє?
Але ж їх щоб розмочить,
Тре’ вагон водиці,
-Звісно так, - кивають всі
Хлопці й молодиці.
-О-го-го,- подумав Гриць,-
Щоб їх розмочити,
Це ж прийдеться кожен день
Воду знов носити.
-Ну а як же ти хотів!-
Затягли всі хором...
-А як так, то краше в путь,-
Гриць сказав з докором.
Бо як торби ті тягать
Та носити бодні,
То вже краще ви мене
Хороніть сьогодні!
19.1.1989 р.