В цей час він захопився білявою жінкою, тілистою і розпусною, яка красиво й легко водила власний автомобіль. Вона хизувалася, наче військовим званням, своїм прізвиськом — Авіадора — і прилюдно ходила напівроздягнена. Напередодні, незважаючи на телеграму від Тереси, яка приїжджала вечірнім поїздом, він, як звичайно, розважався у нової подруги і мало не забув, що треба йти на станцію. Поїхав неохоче, ніби його примусили виконувати важкий обов'язок, і занепав духом, відчуваючи, що знов опинився під п'ятою жінки, хоч гадав, що вже назавжди відірвав її од свого серця.
Перший поцілунок знов оплутав його давніми кайданами.
— Ідіот, який ідіот! — гнівно покартав він себе й щиглем збив з колін газету, яка з шурхотом упала на підлогу.
Потім довго сидів, приплющивши очі. Намагався не думати, бо думки викликали тривогу й породжували сумніви, що їх важко було розвіяти.
— Татуню, ти спав? — спитала Ліліна, яка уважно стежила за ним.
Ніжні очі дівчини закохано дивилися на батька, намагаючись прочитати його думки. Жіночою інтуїцією, яка рано пробудилась у цій напівдитині од хворобливого життя, вона відчула, що в його душі клекоче буря. Він підвівся, уникаючи допитливого погляду, і заходив по кімнаті. Довго позіхав, розминаючись.
Ліліна знову заговорила:
— Хто прибрав сьогодні в домі, тату?
— Напевне, мати… як завжди.
— От шкода. А я не можу їй допомогти! Адже їй важко самій — і прибрати, і наварити…
У Рохеліо стискалося серце від самої думки про те, що слаба й немічна дочка клопочеться по господарству, хоч знав, що це єдина втіха дитини. Він роздратовано проказав:
— Твоя мати несповна розуму, що дозволяє тобі прибирати. Ти ж бо хвора і весь час задихаєшся. Може, через це ніяк не видужаєш.
Ліліна невдоволено насупилась, і він знову заходив з кутка в куток. Побачивши, що батько раз у раз позіхає, дівчина мовила з доброю усмішкою:
— Тату, чому ти не підеш і не ляжеш на хвилинку? Я теж хочу поспати.
Знаючи його легковажну та вередливу вдачу, вона наївно обманювала, намагаючись допомогти йому вийти із скрутного становища. Він став коло ліжка, видимо задоволений.
— Хочеш спати, донечко? Тоді я залишу тебе і сам теж трохи подрімаю. Коли прокинешся, покличеш мене. Гаразд?
Уже з порога всміхнувся до неї і на прощання весело махнув рукою. Ліліна, вдаючи сонну, склепила повіки, а трохи згодом розплющила очі й засміялася, побачивши, що вона сама.
— Бідолашний тато! — зітхнула скрушно. — Йому тільки на вулиці добре.
Рохеліо з насолодою простягнувся на ліжку. Він був стомлений після безсонної ночі і ще не знав, як проведе вечір. Роздратовано подумав про Тересу, яка, без сумніву, чекатиме на нього, і знизав плечима, сказавши собі, що потім якось виправдається перед нею. Хвилин за десять він уже спав міцним сном.
Флорінда розбудила його о пів на четверту і сказала, що ванна готова. Дружина знову стала тиха й покірна, як завжди, коли він зоставався вдома. Поклала на стілець коло ліжка випрасуваний одяг. Рохеліо усміхнувся, глянувши на неї, але нічого не сказав.
— Голитимешся?
— Еге ж.
Вона витягла з шухляди жовтої шафи мило, помазок та коробку з бритвою і дбайливо поклала на мармуровий нічний столик. Снувала по кімнаті, але старалася не шуміти, наче тут були хворі. Рохеліо задоволено відзначив, що сон розвіяв його поганий настрій та гнітючі думки, і він знов був повен оптимізму й бажання розважатися, що незмінно виникало в нього, коли він забував про брак грошей і коли його не мучила заздрість. Ласкаво усміхнувшись, попросив дружину подати сигарету і кучеряво став переповідати про вичитаний з газети злочин. Флорінда слухала і, дивлячись на нього, думала: «Він непоганий, винуваті друзі, які його розбещують».
Рохеліо скочив з ліжка і весело випнув колесом груди, пишаючись своїми м'язами, здоров'ям і легким тілом, яке було свіже, наче в двадцятилітнього.
Потому він весь поринув у клопітку роботу — витягував шию, обмацував пучками щетину і, примружуючи очі від задоволення, легко водив лезом бритви по обличчю. Навіть з цього було видно, як він турбувався про свою особу. Часом відходив од дзеркала, щоб узяти помазок, і, намилюючи підборіддя, голосно насвистував або наспівував щось, пристукуючи ногою в лад мелодії. Поголившись, залишив усе розкидане й брудне: дружина помиє і прибере. Перебіг у спідньому через їдальню та кухню, тоді зайшов до ванни — сирої занедбаної кімнатки, де під стелею висів душ; підлога з червоних плиток була слизька, в стіні стирчали цвяхи, що правили за вішалку.