Перші його оперативні повідомлення були багатомовними й докладними. В них йшлося про бурхливу, просто таки небачену за масштабами діяльність, зо її здійснювала контора протягом дня. Перелічувалися, коротко поціновувалися всі папери, які звідти виходили й туди входили, вказувалися їх номери, дати реєстрації, строки відповідей.
Задля тієї інформації лейтенант встановив гарні позаслужбові зв’язки з дівчатами, які обробляли папери в канцелярії.
Виглядало все досить природно: молодий хлопець прагне трохи розважитись. Правда, десь через півроку в конторі почали щось підозрювати. Мовляв, ходить хлопець до дівчат з канцелярії, ходить, а з якими намірами — невідомо. Морочить голови дівчатам, а на щось більше чомусь не наважується. Що б воно значило?
Терміновим рапортом лейтенант повідомив керівництву про загрозу провалу й попросив заміни. На той час з контори почала надходити інформація, яка вже становила певний інтерес для полковника. Обривати ниточку аж ніяк не годилося. Адже новій людині все доведеться починати спочатку. І лейтенантові наказали будь-що втриматися на місці, нічим себе не виказувати. Довелося одружитися.
Не подумайте тільки чогось такого. Він любив дівчину, з якою взяв шлюб. І вона його безмежно кохала. Карався хлопець лише тим, що не міг, не мав права розказати про себе щиру правду. І вона те спостерегла, відчула підсвідомо таємницю, яка лежала між ними. Підозрювала що завгодно. А коли жінка підозрює, вона стає особливо небезпечною. І не тільки для оперативного працівника.
Як лейтенант викрутився з тієї халепи — важко уявити. Думається мені, що зрештою довелося все їй розповісти. Поплакала жінка, позітхала, а потім ще довго дорікала чоловікові тим, що він на ній одружився з корисливою метою.
А втім, може, й не дорікала. Різні жінки трапляються. Може, лейтенантові якраз і пощастило. От тільки з контори її довелося забрати. Далі вона працювати там не могла. Жодна жінка не втрималася б від спокуси викласти щиросердо котрійсь із своїх найближчих подруг подробиці біографії чоловіка — кандидата у комісари Мегре.
Та облишимо лірику. Судячи з усього, в колективній пам’яті співробітників контори той романтичний епізод не залишився. Ну, покохали одне одного, ну побралися, ну, живуть собі, не сваряться, не з’ясовують стосунків на місцевкомівському рівні. Банальна, малоцікава історія кохання молодшого інспектора і старшої друкарки. Вона й мені потрібна лише для того, щоб розкрити джерела поінформованості.
Поступово молодий оперативник так увійшов у роль, що та його справжня робота почала уявлятися чимось чужим, стороннім, нереальним. Навіть уночі, коли думки ширяють майже безоглядно під високим небом наших мрій, приходили до нього сни про незакриті листи, недописані доповідні записки, надокучливих відвідувачів, які вперто вірили, що в цій конторі вони знайдуть відповідь на свої питання.
Якось, складаючи чергове оперативне повідомлення для полковника, упіймав себе на тому, що другорядне, дрібне, нікому не потрібне почало набувати для нього масштабності, виростати в щось значне, варте особливої уваги й піклування. Жахнувся цього відкриття. Адже, втративши здатність правильно поціновувати проблеми та явища, він ніколи не досягне жаданої істини, не знайде правильної відповіді на питання: задля чого існує на цьому світі контора?
А виходило, що контора існує просто так — ні для чого. Всі оті вхідні і вихідні папери, доповідні записки, інформації, циркуляри нічого не значили. За ними була порожнеча.
Вони породжували самі себе, являючи зразок такого собі паперового вічного двигуна. Колись хтось необачно зрушив його колесо з місця, і воно досі неквапно крутиться, бо кожен лист, доповідна, циркуляр, інструкція вимагають відповідей у встановлені строки. І, як не дивно, ті відповіді на необов’язкові папери надходять. Іноді з порушенням строків. Це навіть прискорює повільні оберті двигуна, бо ж починається складання заходів, які б «унеможливлювали» порушення. А слідом за тими заходами, мов їх тінь, ідуть звіти про виконання. Звіти теж запізнюються. Про запізнення, неоперативне виконання доводиться нагадувати, вказувати, звертати увагу. І, коли всі оті надування, вказівки, зауваги накопичуються, вони породжують ще одні заходи. Або, в крайньому разі, наказ, яким продовжується термін виконання попередніх рішень і вимог.