Всі вже давно забули, для чого крутиться колесо і з якою метою. Принаймні в конторі цього не пам’ятали, і нікого та чудасія не тривожила.
Може, й була мета, сенс у її діяльності. Може, вона покликана була щось організовувати, контролювати, спрямовувати. Лейтенантові цього з’ясувати не пощастило, але й без того матеріалу вистачало.
Полковник уже почав готувати подання про негайну ліквідацію контори й притягнення до відповідальності винних у злочинному розбазарюванні робочого часу. Досить легко підраховувалося, скільки державних коштів щороку та непотрібна контора пускає на вітер. Зарплата, плюс витрати на відрядження, плюс утримання приміщення, плюс гроші на придбання паперу, чорнила, скріпок, клею, плюс премії та прогресивки.
І тут раптом засумнівався мій герой. Прийшов до полковника і все йому щиросердо виклав. Так, мовляв, і так, неправильно, товаришу полковник, ми з вами рахуємо. Хіба справа лише в зарплаті, преміях, відрядженнях, витратах на скріпки й чорнило? А чого ми не враховуємо того, яких збитків завдає контора іншим установам, організаціям, закладам, а то й виробничим колективам? Давайте-но ми й це порахуємо. От тоді все буде точно, без приблизностей, яких так не люблять прокурори й народні судді.
І вони почали рахувати. Розширили коло пошуку. Вдалися навіть до слідчого експерименту.
Так з’явився лейтенант на міській нафтобазі. Цікавило його, чому її керівництво не надсилає конторі звіту про стан охорони зелених насаджень у зв’язку з місячником підвищеної уваги до обслуговування працівників культури.
Енергійному працівникові контори спробували натякнути інтелігентно на те, що зеленими насадженнями і працівниками культури нафтобаза не займається. Краще б вони обійшлись без тих натяків. Недооцінка важливого заходу дозволила лейтенантові імітувати обурення, яке за землетрусною шкалою потягло б на вісім, а то й на всі дев’ять балів.
Оскільки керівництво нафтобази лише іронічно посміхалося на ті його забаганки, він пообіцяв наслати на базу комісію і повідомити кого треба доповідною запискою. Посмішки негайно зникли, але було вже пізно. Слідчий експеримент розпочався. Доповідну старший інспектор написав. Комісію створили, й вона заходилася перевіряти охорону зелених насаджень і обслуговування працівників культури.
Крутнувши колесо, мій герой і сам не сподівався, чим воно все обернеться. У перші дні роботи комісії нафтобазі ще вдавалося забезпечити постачання міста необхідною кількістю палива, бензину й мастила. А потім вибухнула невелика нафтова криза.
Першими почали скаржитися власники елегантних «Жигулів» і трохи менш елегантних, але надійних в експлуатації «Москвичів». Їх листи, сповнені гніву й слізних благань, комісія читала з непідробною цікавістю. Вони були для членів комісії яскравим, а головне, беззаперечним свідченням того, що на базі таки не все гаразд з охороною зелених насаджень й обслуговуванням працівників культури. І не тільки культури.
Коли ж пішли скарги від тих, хто з-поміж транспортних засобів віддав перевагу мікролітражці «Запорожець», склад комісії довелося збільшити, зважаючи на істотні хиби й серйозні недоліки в роботі бази.
Збільшення кількості членів комісії дало змогу переконатися, що «Жигулями», «Москвичами», «Запорожцями» справа не закінчується. Через кілька днів після реорганізації пішли вже скарги і від різних автотранспортних підприємств. Комісія від свого імені запевнила скаржників, що всі їх претензії будуть враховані в підсумковій доповідній записці й проекті наказу, і тоді хай начуваються ті, хто не приділяє належної уваги охороні працівників культури й зелених насаджень.
На жаль, комісії ніяк не щастило знайти прямого зв’язку між насадженнями, культурою й нафтопродуктами, а без цього вона не могла завершити роботи над згаданими вище важливими документами.
Члени комісії перейшли на двозмінну роботу й викликали експертів з академічних Інститутів ботаніки, мистецтвознавства й органічної хімії. І якраз вчасно. Саме почалися перебої у підвозі хлібобулочних виробів до магазинів і молока до дитячих дошкільних закладів, а місцева футбольна команда запізнилася на чергову гру. Футбольній команді було зараховано поразку, вона не добрала двох потрібних, мов повітря, очок, і її витурили звищої в нижчу групу.
Лейтенант почував себе героєм. Вже перші приблизні підрахунки дали цифри, від яких завжди спокійний полковник почав катастрофічно синіти, а тому запропонував негайно припинити експеримент.