З такими думками їхав він до главку. З ними ж і повертався. Вони якось особливо підкреслюють трагізм того, що сталося.
І тут нарешті з’являється бензовоз. Він не міг не з’явитися. Він повинен був вихопитися із-за рогу й порятувати мого героя. Доля, яка завжди лагідно усміхалася до нього, й цього разу не зрадила свого обранця, подарувавши бажані спокій і щастя.
Скажете, яке ж то щастя, коли згоріла людина на попіл? Не поспішайте з висновками, не сумуйте з приводу трагічної загибелі. Повірте, в останню мить він був щасливий. Все розв’язувалося найкращим чином.
Коли бензовоз мчав нестримно на їх маленьку машинку, в нашого героя майнула думка: „Полежу в лікарні місяць-другий. Все заспокоїться. Владнається. Само по собі…“ Може, ще й радісно, з полегкістю усміхнувся. А може, і не встиг. Відтак не залишилося у нього часу посумувати, поспівчувати самому собі і з нагоди власної наглої загибелі. Тобто не зазнав він всього того, що робить людину по-справжньому нещасною.
Загинув таким, яким прожив свої тридцять три роки. Здавалося, ще трохи, й все в його житті зміниться, і він стане іншим, і ставитися до нього почнуть інакше. Хто знає, яким би він став, яка б людина виповзла з-під уламків того, що він вважав своїм життям. Ні, нехай вже залишається самим собою. До згину. Це теж чогось варте.
Жінки, які його кохали, посумують, поплачуть і… заспокояться. Залишать собі найкращі спогади про його відданість, щирість, непідробну ніжність. Вони ще молоді, тож знайдуть інший клопіт у житті, інших чоловіків, які подарують їм щастя. Сподіваюся, воно буде справжнім, неподільним, великим. Може, й діточок їм доля подарує.
А над нашим героєм не будемо сумувати. Все склалося так, як він хотів. Без неприємних сварок і з’ясування стосунків. Правда, не дописав доповідну записку. Одначе доля компенсувала йому ту прикрість щедрим дарунком — залишила цілою і неушкодженою течку з важливими паперами, за які в конторі з мого героя могли б і спитати.
Антисвіти
На сході починає сіріти. Скоро виткнеться над обрієм краєчок сонця, а я ще й досі не вигадав чогось прийнятного для моїх замовників, такого, щоб на урочистому похороні всі роти пороззявляли, такого, щоб міські пліткарі, шептуни й скоробрехи довго обслинювали своїми гадючими язиками.
Стомлений, незадоволений собою йду на кухню за черговою порцією кави. Бідолаху сьогодні поховають, а вже завтра навіть найхимерніша моя історія нікому не знадобиться.
Анумо геть, дурні психологічні виверти, детективні хитромудрі загадки, сатиричні перебільшення! Де ти, рибонько моя, фантастико? Чом не приходиш на допомогу? Де заховалася? Прийди, розцяцькуй мою розповідь, поверни її до незвичайного, небаченого, незбагненного. Хай згадують небораку приголомшені, вражені, засліплені феєричною його біографією, невтішні колеги й співробітники.
Зробимо його представником позаземної цивілізації, космічним гостем з антисвіту, істотою з антиматеріальним тілом і спеціальним силовим захистом. Той захист через технічну несправність вийшов з ладу, що й стало справжньою причиною вуличної пригоди.
І дружина в нього антиматеріальна. У відрядження їх послали на периферію нашої галактики.
З якою метою їх відрядили? Що вони на нашій планеті вивчали? Нічого особливого. Звичайно, з нашої земної точки зору. Що на тій периферії знайдеш цікавого?! Старовинні, підзабуті у великих галактичних культурних центрах пісні, казки, звичаї. Така собі локальна подорож двох фольклористів-ентографів.
Хоча навряд. Для цього вони, певно, обрали б якийсь інший спосіб існування на Землі. Щоб з переїздами був пов’язаний. А то які пісні чи казки в конторі почуєш? З якими звичаями там познайомишся?
Погодимося на тому, що вони були звичайними космічними метеорологами. Передавали інформацію про метеорну обстановку в районі Сонячної системи. А може, й всього цього глухого закута нашої галактики. Робота, я вам скажу, марудна. Вимагає мужності, витривалості, вміння Роками жити відірваними від галактичних центрів цивілізації. До того ще й маскуватися треба так, щоб земляни ні про що не здогадалися.
Чому, спитаєте, не пішла ота позаземна цивілізація на встановлення прямих контактів з нашою матінкою Землею? Для чого та конспірація, переодягання, резидентура в якійсь другорядній конторі?