На питання відповім питанням. Ви, бодай приблизно, уявляєте, скільки у Всесвіті планет, на яких живуть мислячі істоти? Ну хоча б такі-от, як ми з вами? Не уявляєте? Либонь, їх не менше, аніж буває людей на недавно відродженому Сорочинському ярмарку. А може, навіть трохи більше. Тож спробуйте з кожною такою планетою встановити контакти принаймні на рівні етнографічних чи геологорозвідувальних експедицій.
Може, попервах, як вихопилися перші, найбільш розвинуті цивілізації у космос, були в них такі поривання. Он і на нашій планеті начебто якісь сліди знаходять. Потім підрахували (а вони теж рахувати вміють) і збагнули, що за тими контактами, налагодженнями зв’язків на власні невідкладні справи часу не залишиться. А штати які потрібні?! (Мамо моя рідна! Це ж навіть багата Земля такого собі дозволити не зможе). Тут самими представницькими обов’язками не одбудешся. Кожному розтовкмач, кожному розкажи, кожному щось дай…
А ви кажете: етнографічна експедиція за піснями й звичаями нашими. Потрібні їм наші пісні й звичаї, як дощ літнього недільного дня. Тут аби якось забезпечити безаварійну роботу на космічних трасах та не порушити графік перевезень на віддалених міжгалактичних маршрутах.
Тож погодимося на тому, що у нас під боком працювала невеличка метеостанція з вкрай обмеженими штатами і ненормованим робочим днем.
Чого він пішов працювати до контори? А уявіть собі, з’являється у вашому будинку молоде подружжя, яке ніде не працює. Місяців зо три вони сяк-так протрималися б, а потім би їх, як злісних дармоїдів, у двадцять чотири години з міста витурили б. Ніякі посилання на складність метеорної обстановки в районі нашої Сонячної системи не допомогли б.
Отже, одному довелося влаштуватись на роботу. Замаскуватися, так би мовити. А другий… Який другий? Там же наче жінка була, а не чоловік? Чому обов’язково жінка? Звідки ми знаємо, як вони насправді виглядають?..
Якщо вже одному з них вдалося влаштуватися на порівняно відповідальну роботу до контори, то, я думаю, на маскуванні вони зналися добре. Тож і прибрали людську подобу. Інакше ми одразу второпали б, вгледівши перед собою двох рогатих ящерів чи волохатих шаблезубих ведмедів, що тут не все гаразд. Ніхто б і не засумнівався, що маємо справу з космічними прибульцями.
Бідолахам довелося б взяти на себе не властиві їм представницькі обов’язки: офіційні прийоми, сніданки, обіди, вечері, інтерв’ю, виступи, симпозіуми, пояснення і роз’яснення. Тут уже й вгору, на метеори, глянути ніколи було б. Графіки космічних перевезень полетіли б шкереберть. За це з метеорологів могло б і спитати суворо їхнє безпосереднє начальство. І за бенкети, і за дурні інтерв’ю.
Тож і довелося неборакам обернутися чоловіком і жінкою, молодим подружжям. Певні незручності в цьому були. Особливо в того, що молодичкою прикидався. Рогів чи надмірної волохатості він позбувся порівняно легко, а от чоловічу свою гордість не кожному вдається притлумити, обміняти на хатні клопоти, лагідність, ніжність, чутливість. Та ще й кожного дня дбай про свій зовнішній вигляд. Під службовця замаскуватися легко: взяв портфеля під пахву, капелюхом голову прикрасив — і гайда. А бідоласі, який в ролі дружини виступав, і про зачіску думай, і косметичні секрети опановуй, манікюри, педикюри роби, моду за хвоста тримай, бо одразу всі засумніваються в твоїй приналежності до кращої половини роду людського.
Судячи з усього, той, що жінкою обернувся, свою справу робив непогано. Змушений був хоч-не-хоч за собою щоднини стежити, форму підтримувати. А от його напарник у чомусь таки схибив, його маскування виявилося зрештою не таким вже й досконалим. Хоч і після загибелі, а якісь дивні підозри виникли серед співробітників контори.
Прибулець з незвіданих світів без особливих труднощів опанував нескладні службові обов’язки. Хтозна, може, в нашій галактиці й поза межами всі контори схожі одна на одну?!!
Десь на заводі чи у виробничому агропромкомплексі космічному гостеві прийшлося б туго. Далася б взнаки різниця в технології й організації трудових процесів. А в конторі? Контора — скрізь контора, незалежно від рівня наукового пізнання таємниць природи.
Та, збагнувши цю просту істину, галактичні гості не взяли до уваги іншого — паперами, формами звітності, способом реєстрації документів, листів, скарг не обмежується життя навіть найнепомітнішої канцелярії. Там, серед паперів, довідок, інструкцій, на зарегламентованих нарадах і в некерованому вирі підготовки наказів про хід виконання попередніх рішень, люди залишаються людьми. Вони люблять і страждають, мріють і ненавидять, почуваються щасливими в своїх маленьких непомітних перемогах. Не збагнули цього наші міжзоряні мандрівники. Ніхто їм тієї недоробки у вину не поставить, ніхто не осудить. Ми з вами часом і не таке своєю увагою обходимо. Найближчу, найріднішу людину зрозуміти не можемо. Глухими залишаємося до її прагнень, поривань, мрій. А тут не до однієї людини — до цілої контори треба було прилаштуватися, до всього, чим та контора жила. На це космічного гостя не вистачило.