Выбрать главу

[319] Шляхтиченко М. До історії Директорії Української Народної Республіки // Український історик. — 1965. — № 1—2 (5—6). — С. 58. Автор — полковий ад’ютант 12-го Брацлавського полку з 28 серпня 1918 р. по 13 вересня 1919 р.

[320] Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. — С. 45—46.

[321] Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 3. — С. 27.

[322] Дослідникам усе ще не вдалося виявити автентичний текст згаданого договору. — Д. Я.

[323] Солуха П. Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського. — С. 38, 45, 58, 59, 109.

[324] Див.: Там само. С. 54, 55, 86—87, 102. Див. також: Шкільник М. Україна в боротьбі за державність. — С. 295—296, 319.

[325] Нагаєвський І. Історія Української держави ХХ століття. — С. 162—163. Ці дані потребують уточнення. — Д. Я.

[326] Лупандін О. І. Українсько-російські мирні переговори 1918 р. — С. 33.

[327] Цит. за: Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 22—23.

[328] Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 24, 33, 54.

[329] Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. — С. 56.

[330] Костів К. Конституційні акти відновленої української держави 1917—1919 років і їхня політично-державна якість. — Торонто, 1964. — 186 с. — С. 140.

[331] Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 21, 22.

[332] Могилянский Н. Трагедия Украйны // Архив Русской Революции. — Т. 11. — С. 131.

[333] Мандрика М. Дещо за роки 1917—1918 // Український історик. — 1977. — № 1—2 (53—54). — С. 86. У 1917—1918 рр. автор — повітовий комісар Радомишльського повіту, член УЦР від Київського губернського з’їзду, член Всеросійських Установчих Зборів.

[334] Шляхтиченко М. До історії Директорії Української Народної Республіки. — С. 58.

[335] Бойко О. Український Національний Союз і організація протигетьманського повстання // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр. — К., 2002. — 295 с. — С. 157, 161,182, 186.

[336] Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 67, 68, 70.

[337] Прохода В. Уваги до праці д-ра Матвія Стахова. — С. 97.

[338] Див. напр.: Шкільник М. Україна в боротьбі за державність. — С. 322.

[339] Солдатенко В. Еволюція суспільно-політичних поглядів В. К. Винниченка. — С. 13, 16.

[340] Питання про те, звідки про це дізналася дружина майбутнього члена і керівника Директорії, дослідник не пояснює. — Д. Я.

[341] Солдатенко В. Українська революція: іст. нарис. — С. 548.

[342] Бойко О. Український Національний Союз і організація протигетьманського повстання. — К., 2002. — 295 с. — С. 157, 161, 181, 183, 186.

[343] Цит. за: Ліб П. Придушення повстанського руху — стратегічна дилема. Німецька окупація України 1918 року // Окупація України 1918 року: іст. контекст — стан дослідж. — екон. та соц. наслідки / упоряд.: Вольфрам Дорнік, Стефан Карнер. — Чернівці, 2009. — 163 с. — С. 88.

[344] У цьому сенсі твердження типу «реальною була й небезпека передчасного розтаємничення змови і арешту її керівників» або «гетьманські шпигуни вже довідались про заходи з підготовки повстання, і Національний Союз опинився перед загрозою розгрому» тощо (Солдатенко В. Українська революція: іст. нарис. — С. 549.) перебувають поза межами адекватності наукового аналізу.

[345] Проаналізувавши спомини Шаповала, Стахів дійшов висновку, що ця розмова не могла відбутися раніше 5-ї години пополудні 26 жовтня. Див.: Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. — Т. 1. — С. 60—64. Згідно з версією о. І. Нагаєвського, «першим піддав думку зробити повстання проти гетьмана» Макаренко. Згідно з цим поглядом майбутній член Директорії схилив до цього генерала Осецького, за яким стояли полки Павленка та Хилобоченка. Перші наради цієї групи заколотників нібито відбувалися в помешканні Макаренка на Прорізній, 19. В них брали участь Винниченко, Осецький, полковник гетьманського генерального штабу Тютюнник, полковники Коновалець та Мельник (Нагаєвський І. Історія Української держави в ХХ ст. — С. 158). Солдатенко висунув цілком фантастичну версію про те, що Винниченко «довгий час практично один дотримувався курсу на підготовку повстання проти антинародного режиму (з ним солідаризувався лише М. Шаповал)». Див.: Солдатенко В. Еволюція суспільно-політичних поглядів В. К. Винниченка в добу української революції // Український історичний журнал. — 1994. — № 6. — С. 24.