Діяльність представляється так:
Вівторками — літературні вечори, на яких береться: співи, читання, деклямації, реферати та ін.
Середи — гурткові сходини для прихильників.
Четверги — з полудня сходини прихильниць, вечором фізична робітка — переплетнича і столярська.
П'ятниці — гурткові сходини старших і засідання [полкової/курінної] Команди (проводу. — Ред.).
Суботи — прятання, рисунки, спів.
Неділі й свята — до полудня всякі гурткові сходини, по полудні спільні забави, прогулянки та ін.
Майже в усіх сходинах беру активну участь, бо цього вимагає сама справа. Деякі сходини сам переводжу. Теж і в діловодствах у не однім допомагаю. Інакше годі.
Вкоротці задумуємо здати кожний (-а) по кілька іспитів умілости. А кілька прихильників, теж із Хімчина, ладяться складати вкоротці І пластову пробу. Це зробимо прилюдно, бо багато громадян допитує, коли буде іспит, щоби прислухуватися.
Щодо збільшення числа членів, то можна сказати сміло, що на нашій "пластовій біржі" тенденція звижкова (йде вгору. — Ред.). Багато батьків просить прийняти їхніх дітей до Пласту. При прийняттю пояснюємо батькам ціль Пласту.
У вихованні клав я вагу на вироблення сильного характеру та загальнонаціонального освідомлення. Треба признати, що успіхи є. І чужі зауважують добре виховання. Але поза [пластовий] клич Сили, Краси, Обережности і Бистроти (популярно використовується як абревіатура СКОБ! — Ред.) не виходжу. Примір: щоби й у мові бути красному, ми рішили платити по 1 сотикові за кожну граматичну чи ортографічну помилку, а по 10 сотиків за вживання чужих слів. Гроші ці йшли на "Рідну Школу". Тепер уже не робимо помилок.
Літературні вечори, які ми перевели, теж залишили добрий слід по собі. Беручи всю працю назагал, доводить вона до того, що пластова ідея популяризується, добуваємо більше приятелів Пласту, вироблюється більше чесних громадян і свідомих, карних працівників на народній ниві. У пластунів (-ок) виступає гарт духа, свідомість, почуття обов'язку й інші добрі прикмети. Не зражуються нічим! "Невдачі, злидні, недолю приймають як завдання великої гри…" (уривок із пластової присяги. — Ред.). Пластова ідея переходить у кров і кість!
Отже, вигляди на успіхи є чимраз кращі. Лише життєві обставини чимраз поганіють для мене. Не знати, чи як так дальше піде, не примусять вони мене залишити Пласт. І думка про це наповняє мене безмежною журбою. Та я відганяю її із дня на день, а сам добираю усяких способів, щоби продовжувати існування та сіяти якнайбільше доброго зерна в молоді серця.
А коли б хто хотів сказати, що ми дармували, то при цьому конче треба згадати й цих кілька сестричок і братчиків, що здали II пластову пробу, та ще 2–3 учасників. А найбільше вибиваються своїм характером, поведінкою і працею курінна Марійка Библюківна в Косові ("Веселка") і гуртковий провіднику Хімчині Петро Мацьоцький ("Місяць"). Без них, цих усіх щирої самопосвяти для пластової ідеї, охоти до праці, без легковаження інтриг та ін. наша хроніка, хоч так далеко неповна, була б, мабуть, інакша.
Певно, що багато куренів викажеться багато цікавішою хронікою. Але коли зважити, що члени цього нашого діяльного гуртка мають по 2–3 діловодства, що мусять у день працювати фізично, витрачувати масу енергії на поборювання усяких перешкод, почавши від несвідомих батьків та "наших" інтриґантів, а скінчивши на владі, час до часу ходити до хімчинських гуртків, давати напрямні праці і т. п., то на цей раз буде з нас і цього. Бо коли би були подалися перед перешкодами й переслідуваннями, то й цього не було б. А так створили з нічого щось.
Це є короткий витяг із нашої хроніки. Не одно бракує тут із причини конфіскати поліцією наших записок. Але й так доволі на тепер. Тому й кінчу.
Лист М. Горбового до пластунів із коломийської в'язниці. 8 (9) березня 1924 р
Любі й Дорогенькі мені Сестрички і Братчики!
Як може пригадуєте собі з науки, славний учений астроном Коперник зробив людству велику прислугу, бо доказав, що земля обертається кругом сонця, а не сонце кругом землі. За це його дуже ненавиділи, карали, переслідували, але він на все відповідав: "Кажіть і робіть що хочете, але земля таки крутиться". Він вдоволявся тільки тим, що дав людям хосен, про який все ж таки колись переконаються вороги.
Тож, Дорогенькі мої, чи не скажемо ми на всякі переслідування словами Коперника: "А все ж таки Пласт існує і буде існувати; хоч не на зверх, так у душах — тимчасом; але таки існуватиме!" Я вірю, що правдиві Пластунка і Пластун так само скажуть, як і я! Бо ж наша праця чиста, нікому не шкідлива. Ще ніхто з нашої праці не поніс шкоди і не понесе. Ми хочемо тільки світла для нашої душі, хочемо просвіти, хочемо власною працею виробитися на правдивих людей, потягнути за собою інших та єднатися у світовому вселюдському братерстві. Ми хочемо навчитися працювати власними силами, щоб не бути тягарем для других. І все, що ми хочемо, не е нічо нове, тільки те, що другим е дозволено. Чому маємо бути гірші від других — чи ж ми не люде?