У ткацько-килимарській галузі таких замітніших спеціялістів не було, хоч килими робилися на Гуцульщині з давен-давна. Є навіть один узір т. зв. "Гуцул", із XVII віку. Згодом вибилася при виробництві ліжників гуцулка Біленька з Яворова.
Усі ці наші мистці були самоуками, чим ще більший подив викликали як у своїх, так ще більше в чужинців, що бачили їхні вироби. Ті прямо не хотіли вірити, щоб таку мистецьку річ робив гуцул-самоук.
Ткацтво звичайне, т. зв. "просте". Виріб полотна, рушників, пішевок, переміток, верет слабо розвивався в горах, а більше скупчується в Косові й околиці. Воно обслуговує не лише Косівський повіт, але сюди приносили пряжі на виріб полотен і т. Їн. з повітів — Снятинського, Печеніжинського, Коломийського та з Буковини. По готове полотно приходили або ткачі самі відносили додому, не раз і цілими милями йдучи, на що тратилося не раз і 2 — З дні. За те приносили, крім платні, ще й "відмазку", т. є. масла, муки, фасоль й чи квасного молока. Часом при такій нагоді побули й на храму або й своячилися зі сталими "знакомцями", йшли одні одним за "кумів" і т. п.
При згадці про "просте" ткацтво мушу додати, що воно не зовсім було й "просте". Наприклад, вироблювані самоуками вовняні верети були прекрасні та зачислювалося їх до килимарства, бо й мотиви (клинці, кучері, розвід і т. Їн.) були килимові. Це якраз було це початкове наше килимарство. Вони були роблені з тонкої домашньої вовни, крашеної ростинними красками. Тільки що через брак широких верстатів виробляли їх на вузьких, а опісля зшивали.
Дуже гарні були теж пішви, перемітки, рушники льняні чи бавовняні, але вони вийшли вже з моди. А шкода!
Примітка редакції квартальним "Гуцулія"
З огляду на етнографічну цінність цього скороченого уривку з більшої праці автора, колишнього справника килимарсько-різьбарської кооперативи "Гуцульщина" в Косові, подаємо за раритетним тепер журналом "Кооперативна Республіка" (Львів, 1931 року). Автор М. Горбовий загинув з рук большевицьких катів.
Додатки
О. Свідзинська, Р. Коваль, Ю. Юзич. Словник, у який варто зазирати
Авізо — письмове банківське повідомлення клієнтові або іншому банкові про виконану розрахункову операцію або про зміни щодо стану взаємних розрахунків; тут: повідомлення.
Ади, адіт — дивися, диви.
Амінь — кінець, смерть.
Anbaudirectionkom (нім.) — сільськогосподарське управління.
Анбінда — покарання підвішуванням.
Афини — чорниця.
Ая, ає — частка, яка вживається для підтвердження, рідше заперечення чиєїсь думки; так, авжеж; ні.
Бадання (пол.) — медичний огляд.
Бакара — азартна гра в карти; бакарі — картярі.
Бакун, бакунець — сорт тютюну, який вирощувався переважно в Україні.
Балувати — розважатися, гуляти.
Банувати — тужити, сумувати.
Бартка — топірець.
Бебехи — перина, подушки (переважно єврейські); клунки; нутрощі, тельбухи.
Бегме, бігме — їй-богу, дослівно "Біг мене [покарає, якщо кажу неправду]".
Бербениця — діжка для молочних продуктів, барило; одиниця виміру місткістю 25–30 кг.
Бесаги, басаги, бесеги — сакви; дві торби, з'єднані одним полотнищем, котрі носять, перекинувши через плече.
Биківці — жили із бика.
Борше — швидше.
Брусоватий — схожий на колоду.
Будз — свіжий овечий сир; шматок сиру.
Бурковання — бруківка.
Буркут — природна мінеральна вода.
Бутинар — дроворуб.
Верва (фр) — захоплення, порив, натхнення.
Верета — рядно, різнокольоровий килим ручної роботи.
Веридлі — однозарядні кріси зразка 1867–1873 pp., спроектовані австрійцем Йозефом Верндлем. Найбільш застаріла рушниця Першої світової війни. Навіть російська однозарядна берданка, "старша" на два роки, мала кращі бойові показники.
Взір — узор.
Вигідний (пол.) — зручний.
Виділ (пол.) — виконавчий комітет, управа.
Виділові (пол.) — члени комітету, управи.
Вижний, вижній — верхній.
Вимівка — тут: привід.
Випочитий — відпочилий.
Вирозумілий (пол.) — уважний, толерантний, такий, що зрозуміє іншого. Відживлений (пол.) — бадьорий, жвавий, повний сил.
Відкажувач (пол.) — дезінфектор.
Відносити (пол.) — захоплюючи щось своїм рухом, здобувати. Відслонення (пол.) — відкриття.
Віз (пол.) — вагон.