Надсилаючи рукопис, Горбовий написав і листа. "Знаючи Вашу прихильність і щире відношення до пластової ідеї, - звертався він до П. Мартинюка, — хочу дати Вам змогу пізнати, що ми не даром живемо на світі. В залученому рукописі є образ нашого життя і праці. Я хотів, щоб Пласт за океаном знав про нашу працю в краю та щоб був між нами тісний зв'язок. А нам нелегко працювати. Шкільна (польська) влада заборонила пластовим шкільним відділам вживати назву "курінь", мати свого патрона, не дозволяє мати свої домівки, відбувати пластові заняття поза школою і т. д. А самі будують під Говерлею доми для своєї молоді. Але ми не даємося…"
Петро Мартинюк почав збирати кошти для Пласту в Косові серед косівчан, які опинилися у США. Організував комітет у м. Пассейку (штат Нью-Йорк), очолив його і кілька разів надсилав гроші — на будову домівки, організацію килимарні, сиротинець у Косові та інші потреби. А 1929 року приїхав до Косова. Разом з Горбовим відвідав пластові табори на Соколі в Карпатах. "Він виніс враження, — згадував Леонід Бачинський, — що для такої ідейної молоді ніхто не повинен жалувати труду".
35 років зберігав Петро Мартинюк хроніку "Пласту Косові". Коли ж по "великому переселенню" 1948–1952 років Пласт відновив свою діяльність у США, він передав рукопис Северинові Левицькому, з яким познайомився на Соколі. Бажання допомогти видати цей унікальний твір Михайла Горбового виявив 34-й курінь Уладу пластунок юначок ім. 500 героїнь Кінгіру в Сиракюзах, штат Нью-Йорк. І здійснив задум 1970 року. А вперше на рідних землях цей твір видається 2009 року. Отакий тривалий шлях української правди до свого народу!
"Пласт у Косові був наділі не тільки клітиною пластової організації, але прямо способом життя гурту української молоді, яка, натхнена своїм провідником, дослівно вводила в життя пластову ідею. В тому лежить неоціненна вартість цієї хроніки…" — писав 1 квітня 1970 р. у Детройті пластун сеньйор Осип Бойчук. Я би додав, то цей спомин є вироком полякам, які, бажаючи поневолити українців, забороняли їм творити навіть дитячі організації, переслідували дітей за їхнє бажання бути в українському гурті.
Його карали кількаденними арештами ще 1918 року в УСС — за спроби добитися справедливості й товариськості старшин, за виступи проти надуживань із боку деяких командирів, зокрема проти реквізиції старшинами коштів стрільців.
29 квітня 1920 р. Горбового вперше арештували поляки, інкримінувавши участь у гуцульському повстанні. Карався він півтора року, про що через 10 років розповів на сторінках газети "Громадянський голос".
24 жовтня 1922 р. поляки вдруге позбавили волі Горбового, на цей раз за участь у передвиборчій кампанії за небажаного їм кандидата. 29 квітня 1923 р. Горбового арештували втретє — він якраз вертався зі Львова, де здавав 1 — шу пластову пробу.
Кинули до в'язниці Михайла і 28 січня 1924 року. Збереглися його листи з коломийської тюрми до пластунів, датовані 2, 8, 9 березня та 6 квітня того ж року. В одному листі без дати Горбовий писав, що 21 лютого починає голодовку на знак протесту проти переслідування Пласту та його особисто. Поштовхом послужила розмова із суддею Янковським, який сказав прямо: "Коли б ви залишили [Український] Пласт, ми б залишили вас [у спокої]”.
До суду поляки справу доводити не хотіли, бо закону Горбовий не переступав. Справа застрягла. Тож Михайло мусив вдатися до голодівки протесту проти незаконних дій польської влади. П'ять діб голодівки дали результат: уже 12 квітня він був на пластових сходинах у косівських гуртках. 11 квітня суддя-поляк, постановляючи звільнити Горбового, все намовляв його залишити "пустий" Український Пласт, але Горбовий уже знав, що зі свого шляху не зійде. Тож переслідування тривали.
26 і 27 серпня 1925 р. в косівському суді відбулася розправа над Пластом. Суддя Розвода довго не розводився, доказів оборони не слухав і не записував, реплік оборонців — д-ра М. Гардецького і д-ра П. Рондяка — не допускав. Суддя не шукав істини, він прагнув розправи. Наступного дня він зачитав вирок, яким позбавив Горбового волі ще на 2 місяці. Інші учасники цього політичного процесу отримали від одного до чотирьох тижнів тюрми.
Горбового арештовували і в лютому 1926 року. Відсидів "свої" два місяці він і 1927 року.
Репресії продовжувалися. Про це свідчить фотографія від 18 жовтня 1927 р. групи юних пластунів зі своїм наставником Михайлом Горбовим під будинком суду в день судового слідства. Перше, що впадає у вічі, — це ж діти! І проти них польська влада застосовувала силу каральної системи…