ВАХНЯНИН Остап Іванович (25.03.1890, м. Стрий, нині Львівської обл. — 31.08.1924, Ужгород). Військовий і громадський діяч, педагог; військове звання — хорунжий УСС.
Син професора гімназії. Закінчив Львівський університет (1914). Член стрілецького куреня при товаристві "Сокіл-Батько" (з осені 1913). Викладач гімназії у Львові. В УСС із 1914 року. Тимчасово звільнений від військової служби і відряджений для ведення освітньої праці на Волинь (осінь 1916 — поч. 1918).
Як представник стрілецької гімназії став членом Волинської української шкільної ради. Відряджений до складу культурно-освітньої станиці, що діяла при Міністерстві внутрішніх справ УНР (1918). Брав участь в українсько-польській війні (1918). Вчителював у м. Вінниці. З Українською республіканською капелою Олександра Кошиця гастролював у Європі (1919). Влітку 1920 р. приїхав з частиною капели в Закарпаття і оселився в Ужгороді. Актор і співак "Руського театру" Товариства "Просвіта" в Ужгороді під проводом М. Садовського (з 1.09.1921). Від 10.09.1922 р. — професор ужгородської гімназії, викладав українську та німецьку мови. Засновник осередку Пласту (7.02.1923). Організував хор, театральний гурток, редагував часопис "Пластун". Здобув велику любов молоді. Автор пластових видань: "Пласт" (1923), "Пластовий календар", "Пластовим шляхом за красою життя" (1924). Трагічно загинув. Очевидці твердили: "Такого величавого похорону в Ужгороді не було. Хоч ішов дощ і далека дорога зі шпиталю до місця вічного спокою, але все українське громадянство, багато чужих людей, всі пластуни Ужгорода, багато представників пластових відділів із провінції прийшло і приїхало сказати йому останнє "прощай". Його іменем названо курінь старших пластунів у Празі (вихованцями якого стало чимало відомих діячів, зокрема Олег Кандиба та Михайло Сорока), а також 50-й Ремісничий курінь пластового юнацтва у Львові. Навесні 1925 року перепохований на Личаківському кладовищі у Львові.
ВИШИВАНИЙ Василь (Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен, нім. Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen) (10.02.1895, м. Пула, півострів Істрія, нині Хорватія — 18.08.1948, Київ). Військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь (ерцгерцог); військове звання — полковник австро-угорської армії (Легіону УСС).
Походив з австрійського імператорського роду Габсбургів. Вважався одним з неофіційних претендентів на український трон у разі проголошення монархії — хоча він сам офіційно ніколи не висловлював намірів бути українським монархом. Уславився військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов'ю до України та любов'ю до нього українських вояків. Автор збірки віршів "Минають дні" (1921). Арештований СМЕРШем 26 серпня 1947 року. На слідстві поводився гідно. Загинув у Лук'янівській в'язниці. Ймовірно, похований на Лук'янівському кладовищі м. Києва.
ВОЄВЩКА Ярослав (5.03.1882, с. Петранці Калуського пов., нині с. Петранка Рожнятівського p-ну Івано-Франківської обл. — 30.03.1920, село Піщанка, нині Балтського p-ну Одеської обл.). Військовий діяч, правник; командир 1-го гарматного полку бригади УСС Галицької армії (з кін. грудня 1918); військові звання — лейтенант австро-угорської армії (четар УСС), отаман УГА.
Народився у родині священика. Закінчив Академічну гімназію у Львові, навчався у Львівському університеті. 1910 року закінчив Карловий університет (Прага). Доктор права. Працював адвокатом у м. Чортків. Активний учасник сокільсько-січового руху. В роки Першої світової війни — старшина артилерії австро-угорської армії на російському фронті. Восени 1918 сформував і очолив гарматний полк у складі 1 — ї бригади УСС Української галицької армії. Відзначився у боях на польському, більшовицькому, денікінському фронтах. У період перебування УГА у складі Червоної армії вбитий більшовицьким комісаром М. Габукашвілі. Над убивцею стрільці вчинили самосуд.
ВОЗЬНИЙ. Січовий стрілець. Очевидно, йдеться про стрільця сотні Осипа Семенюка. В Легіоні з 1914 р. Поранений під час бою на г. Лисій у Карпатах 19 жовтня 1914 року. Потрапив у полон.
ВОЛОШИН Михайло Іванович (5.05.1877, село Ролів, нині Дрогобицького p-ну Львівської обл. — 29.07.1943, Львів). Військовий і громадсько-політичний діяч, адвокат, музикознавець; диригент хору (1903–1913), член управи "Сокола-Батька" та Української бойової управи, командант куреня УСС (1914), командант Збірної станиці УСС у Львові (1915–1918), віце-президент Союзу українських адвокатів (1923–1939), член ЦК УНДО (1925–1939); військове звання — майор австро-угорської армії.