Двоюрідний дід сотенного УПА Мирослава Симчича-"Кривоноса". Походив із старовинного боярського роду. Голинські належали до шляхетського роду, що мав свій герб і прапор, які зберігалися у церкві Березова Вижнього (1945 року церква згоріла, і в її полум'ї пропали клейноди роду Голинських). Закінчив коломийську гімназію (1915) та старшинську школу. Учасник українсько-польської війни 1918–1919 pp. Після поразки емігрував у Чехо-Словач-чину, навчався на філософському та лісотехнічному факультетах Карлового університету (Прага). З поверненням додому зазнав переслідувань польської влади. У 1930-х pp. карався у Березі Картузькій. Під час становлення Карпатської України та Карпатської Січі переводив українських націоналістів із Галичини на Закарпаття через полонину Матейка. В 1939–1941 pp. очолював лісопункту Микуличині. Арештований 18 березня 1941 року. Розстріляний більшовиками у станіславській в'язниці. 1990 року перепохований у м. Делятині. В жовтні 2002 р. на могилі встановлено пам'ятну мармурову плиту.
ГРИГОРЦІВ Степан (1886 — 194?). Військовий і громадський діяч; кошовий Косівського коша Січових стрільців (06. — 2.08.1914). Технік-будівельник, землемір. 1928 року із дружиною Марією заснував у Косові сиротинець. Загинув в Освенцімі.
ГРИНЕВИЧ. Можливо, йдеться про Р. Гриневича, який у 1916–1917 роках організовував українське шкільництво на Волині, а можливо, про стрільця Ярослава Гриневича, учасника стрілецького аматорського театру.
ГРУШЕВСЬКИЙ. Курінний 19-го пішого стрілецького полку 131-ї бригади 5-ї дивізії 25-го корпусу австро-угорської армії. До складу його куреня входила Гуцульська сотня (літо 1917 року).
ГУТКОВСЬКИЙ (ГУТКОВСЬКИЙ) Клим (18.08.1881, Тернопіль — 29.05.1915, Будапешт). Військовий, громадський та спортивний діяч, журналіст, інженер, редактор часопису "Праця" (м. Куритиба, Бразилія, 01.1910–1911), командант Бориславської сотні УСС, командант Кадри УСС (1914), командант Гуцульської сотні (1915); військове звання — сотник УСС.
Реальну школу закінчив у Тернополі (1901). Випускник Львівської політехніки. Організатор "Сокола", популяризатор велосипедного спорту. Відкрив сталактитову печеру "Кришталева" у с. Кривче (нині Борщівський р-н Тернопільської обл.) і докладно описав її в газеті "Діло" під псевдонімом Карпо Музика (1908). Емігрузавши до Бразилії, ініціював разом з монахом Р Криницьким створення центральної організації українців Бразилії, яка мала керувати всіма ділянками суспільно-громадського життя. Повернувшись в Україну, організував товариство "Українські січові стрільці" в м. Бориславі (1913). Підчас Шевченківського здвигу у Львові 28 червня 1914 р. стрілецькі відділи зі Львова, Борислава та Яворова під проводом Гутковського виконали військові бойові вправи. В УСС із 9 серпня 1914 року. Співавтор першої стрілецької пісні ("Гей ви, хлопці молодії"), складеної по дорозі зі Стрия до Страбичева. Організатор і перший командир Гуцульської сотні УСС. Помер у лічниці.
ГАВАЛКО Едвард(1896, м. Величка, оч., Мало-польського воєводства, Польща —?).
Військовий діяч; вістун, командир 1 — го рою 1 — ї чоти 1 — ї сотні УСС; військове звання — підхорунжий австро-угорської армії.
Навчався на філософському факультеті.
ГОРУК Сень (Семен) (13.09.1873, м. Снятин, нині Івано-Франківської обл. — 07.1920, о. Соловки, РСФСР). Військовий і громадський діяч, журналіст; редактор часопису "Руслан" (із 1905), член Головної управи товариства "Сокіл-Батько", командант "Сокільських стрільців", член проводів "Січі" та "Просвіти", Бойової управи (08.1914), курінний отаман товариства "УСС" (Львів, 1913, 1914); командир сотні, куреня УСС, начальник штабу Української генеральної команди (листопад 1918), перший начальник штабу Галицької армії (кін. 1918), командир бригади УГА; військові звання — старшина австро-угорської армії, отаман УСС.
Закінчив гімназію в Коломиї (1895), філософський факультет Львівського університету (1903) та старшинську школу. До війни був активним членом "Молодої України" та Християнсько-суспільної партії. Брав участь у всіх походах і боях УСС, зокрема відзначився під Семиківцями і на горі Лисоні. Нагороджений Військовим хрестом заслуги 3-го класу. У бою під Потуторами 30 вересня 1916 р. поранений, потрапив до російського полону. 1917 року звільнився. Брав участь у боях проти поляків, більшовиків і денікінців. У лютому 1920 р. перейшов разом з частинами УГА на бік Красної армії. 14 квітня 1920 р. арештований ЧК. Вивезений до табору в Кожухів, що під Москвою, звідти в червні переведений у табір особливого призначення на Соловецьких островах, де й був страчений.