КАМІНСЬКИЙ Роман (? — 1.07.1917, с. Конюхи, нині Козівського p-ну Тернопільської обл.). Військовий діяч; командир відділу кінноти УСС (02.1915); військове звання — поручник австро-угорської армії.
1914 року у Славську очолив "відділ стрілецької кінноти при кавалерійському дивізіоні мадярського сотника Фаркаша, великого друга українців та стрілецтва. Стрілецька кіннота вже в карпатській кампанії здобула добру славу та чимало відзначень". Відділ під керівництвом Романа Камінського відзначився в бою з переважаючими силами російської кавалерії біля с. Брикуличі над р. Стрипою (3.09.1915, Тернопільщина). Загинув у бою на Бережанщині.
КВАТЕРНІК Петер (KVATERNIK Milutin Petar) (1882? м. Криквениця, Австро-Угорщина — 10.04.1941, м. Криквениця, Хорватія). Військовий і державний діяч; шеф штабу 129-ї бригади австро-угорських військ групи Петера Гофмана; військові звання — сотник (капітан, поручник) Генерального штабу австро-угорської армії, поручник (полковник?) Армії УНР, майор (полковник?) Югославської армії, генерал Збройних сил Хорватії (1941, посмертно).
Хорват. Онук Євгена Кватерніка (1825–1871), керівника збройного повстання в Хорватії, поборника історичних прав хорватів. Брат маршала Славка Кватерніка (1876–1947). Виконував обов'язки як при першому комендантові 129-ї бригади генералові Дирді (Дрді), який полюбив Січових стрільців і поводився з ними по-батьківськи, так і при його наступнику — полковникові Маташічу. У жовтні 1914 р. П. Кватернік виступив ініціатором і організатором партизанських стеж УСС у запілля ворога. Та через наступ російських військ задум вдалося реалізувати лише частково. Михайло Колодзінський у праці "Українська воєнна доктрина" високо оцінив професійні якості П. Кватерніка. У 1918 році очолював австрійську військову місію, яка керувала формуванням і підготовкою 1-ї козацької стрілецької дивізії (сірожупанників). Після проголошення 10 квітня 1941 р. його братом генералом С. Кватерніком незалежної хорватської держави стає військовим командантом міста Криквениці та проголошує незалежність у цьому місті.
Призначений командувачем Північними військово-морськими силами Хорватії. Загинув того ж дня в сутичці з моряками військово-морського флоту Югославії. Тіло П. Кватерніка перевезено до Загреба і поховано там 15 квітня 1941 року.
КЕВЕШ ФОН КЕВЕШГАЗА Герман (30.03.1854, м. Темешвар, Угорщина — 22.08.1924, Відень, Австрія). Військовий діяч, командувач 7-ї армії (із 20.10.1916), Верховний головнокомандувач австро-угорської армії (3.11–20.12.1918); військове звання — генерал-фельдмаршал австро-угорської армії.
Один із кращих австро-угорських полководців Першої світової війни. Барон. Син генерала. Протестант. Отримав вищу військову освіту. Один з наймолодших полковників австро-угорської армії. Із серпня 1912 р. у ступені генерала очолив 95-й Галицький піхотний полк, в якому переважну більшість становили українці. Влітку 1914 року групу Кевеша у спішному порядку скеровано на галицький фронт для прикриття дністровської лінії оборони. Група успішно діяла під час весняної і осінньої кампанії в Галичині. Спричинився до окупації Сербії, Чорногорії та Албанії (осінь 1915) і розгрому італійських військ у Тіролі (1916). Нагороджений німецьким орденом "За заслуги". В липні 1916 р. армію Кевеша скерували за Дністер. Проти ночі на 16 липня його армія відступила по всьому фронту. 25 липня росіяни прорвали розташування армії Кевеша під Станіславом і захопили м. Тлумач. Спроба Кевеша контратакувати наштовхнулась на спротив німецького командування, яке наполягало на відступі.
До складу 7-ї армії Кевеша входила деташма майора Русса, ударною силою якої була Гуцульська сотня УСС. Кевешу були підпорядковані І та XI австро-угорські армійські корпуси, а також німецькі — XXV резервний і Карпатський корпуси. Армія Кевеша брала участь у розгромі й окупації Румунії, подальших боях за Карпати. У травні 1919 р. відмовився від пропозиції стати на чолі "білих" угорських військ, заявивши, що в політику не вв'язується. Після війни жив у Відні і Будапешті. Член Магнатської палати Угорського рейхстагу.
КІКАЛЬ Франц (Франтішек) (? Брно, Австро-Угорщина — 1.07.1917, с. Конюхи, нині Козівського р-ну Тернопільської обл.). Військовий діяч; комантант Вишколу (кін. 1916) та Легіону УСС — полку УСС (02.1917), куреня (17.03. — 1.07.1917); військове звання — підполковник австро-угорської армії.
Чех. У 1914 — 1916рр. служив у 24-му (Коломийському) піхотному полку австро-угорської армії. За словами Осипа Думіна, Кікаль "хоч ставив до стрільців великі вимоги, то дбав про них і поводився людяно, а що найважніше, старався зрозуміти національні почування довіреного йому стягу".