МАЦЮРАК. Очевидно, йдеться про Костя Мацюрака, хорунжого (четаря) УСС, учасника карпатської зимово! кампанії УСС 1914–1915 pp. у складі 2-го куреня УСС.
МЕЛЬНИК. Підхорунжий Гуцульської сотні УСС. Можливо, йдеться про Мельника Теодора, згодом хорунжого, що потрапив у полон у бою під Конюхами 1 липня 1917 року.
МОКЛОВИЧ. Писар Косівського коша Січових стрільців (1914).
МОСЬОНДЗ (? —?). Стрілець 1-ї сотні УСС. В УСС від 1914 року.
МУСОРУК(? -?). Стрілець 1 — ї сотні УСС. В Легіоні від 1914 року. Можливо, йдеться про Мосорюка Ілька (1894, с. Прокурава Косівського пов., нині Косівського p-ну Івано-Франківської обл. — ?), стрільця 1 — ї сотні УСС.
НАВРОЦЬКИЙ Степан (1893? Львів — 1960, Вінніпег, Канада). Військовий і громадсько-політичний діяч, адвокат; вістовий полку УСС при штабі австрійської бригади (літо 1915), заступник командира сотні УСС, посол до Варшавського сейму; військове звання — хорунжий УСС, поручник УГА.
Студент права. Вступив до УСС як інвалід австрійської армії. Приділений до Вишколу УСС. Член першого штабу Ордену залізної остроги, створеного 1916 року в с. Розвадів на Львівщині. Учасник українсько-польської війни 1918–1919 років. Роман Купчинський про нього писав: "Довідався я про нього вліті 1915 р. над Гнилою Липою. Навроцький був приділений до Команди австрійської бригади як вістовий полку УСС. Сидів у землянці телефонічної централі бригади, і саме тоді вдарила граната в землянку та повбивала всіх трьох вояків, що там тоді були. Так принаймні сконстатували санітари. Але, коли копали гріб для Навроцького, він застогнав. Забрали його з-над ями і відвезли до шпиталю. Там він довго мучився (мав 29 ран), але вийшов. І потім не тільки був добрим вишкільним старшиною, але й мав ще охоту та енергію вчити ранками і вечорами право. Жили ми у Вишколі УСС близько себе, а деколи й на одній квартирі. Про свою жахливу пригоду не любив розповідати, але одного разу пожалувався мені, що через те. поранення покинула його дівчина. Ця скарга залишилась як відгомін у стрілецькій пісні "Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно, бо на світі лиш правдиве музика й вино". З війни щасливо вернувся в Галичину, став адвокатом у Перемишлі і був дуже активним громадським діячем" (Купчинський Р. Мої добрі знайомі. — Вісті комбатанта. — 1964. — Ч. 3. — С. 34, 35). Член УНДО.
НИЖАНКІВСЬКИЙ (НИЖАНКОВСЬКИЙ) Мирон (3.08.1894, с. Семигинів Стрийського пов., нині Стрийського р-ну Львівської обл. — 1972, Торонто, Канада). Військовий лікар; санітарний медик Гуцульської сотні УСС, лікар 1 — ї бригади УСС УГА (1918, 1919); курінний і полковий лікар дивізії СС "Галичина" (1943); військове звання — санітарний поручник УСС (1918).
Закінчив стрийську гімназію. Студент медицини. В УСС із 1914 р. як санітарний медик. Хворим на тиф потрапив до польського полону. Перебував у таборі під Тухлею. Закінчивши після Світової війни медичні студії, працював лікарем на Волині в м. Ківерці. Член Українського лікарського товариства (з 1927), згодом член УЛТ Північної Америки. Учасник бою під Бродами. Після війни працював лікарем у таборі для переміщених осіб. 1952 року емігрував до США, де працював лікарем державного шпиталю для психічно хворих м. Сайксвіл. Мешкав у м. Балтимор. Автор статті "Пам'яті сотника УСС Клима Гутковського" (1963). 1972 року переїхав до Канади.
НИКИФОРАК Сава (21.12.1886, с. Рожнів Снятинського пов., тепер Косівського р-ну Івано-Франківської обл. — 25.02.1973, Нью-Йорк, США). Військовий і громадсько-культурний діяч, редактор, педагог; старшина 36-го Коломийського полку ландверу, комендант сотні 10-ї Коломийської бригади УГА, співредактор видання "Український Пласт" (1921–1925), директор Української гімназії у Станіславі (1939–1941); військові звання — хорунжий УСС, четар УГА.
Закінчив гімназію у м. Коломиї та Львівський університет. Вчителював в Українській гімназії Львова (до 1914). Служив у Вишколі УСС. 2 травня 1919 року потрапив у полон під с. Махнівка, очевидно, нинішнього Козятинського району Вінницької області. Провів рік ув'язнення в Тухолі (1919–1920). Член Окружної пластової ради, якій певний час підпорядковувався Косівський пластовий осередок М. Горбового. За довголітню працю отримав пластовий титул скавтмастра (22.5.1924). Опікун 11-го Пластового куреня ім. гетьмана Івана Мазепи у Станіславі (1925–1939). 1944 року емігрував до Австрії, а 1949 р. — до США. Член станиці Братства УСС в Нью-Йорку. В діаспорі продовжував активну громадську працю, зокрема пластову. Автор праці "Рима і ритм у Шевченка" (Записки НТШ, 1930) та спогаду під псевдонімом С. Петрович "Серед пластової молоді Станиславова й околиці".