СОБЧУК Іван (? с. Москалівка Косівського пов., нині в межах м. Косова Івано-Франківської обл. — ?). Служив у 1 — му Українському полку ім. Богдана Хмельницького.
СОРОКОВСЬКИЙ. Січовий стрілець.
СОРОХТЕЙ Осип-Роман Йосафатович (28.02.1890, с. Баранчичі Самбірського пов., нині Баранівці Самбірського p-ну Львівської обл. —
28.11.1941, Станіслав, нині Івано-Франківськ). Маляр, графік і карикатурист. Член "Артистичної горстки" УСС, співробітник Пресової кватири УСС.
Народився у змішаному подружжі (мати — полька, батько — українець, рідні сестри "латинники"). Залишивши 1910 року учительську семінарію, вступив до Краківської школи мистецького промислу, а після трьох років навчання — до Краківської академії мистецтв (1911–1914). Тут потоваришував з Михайлом Гаврилком. Письменник Микола Голубець писав: "Хто дивився на цю пару збоку, той не міг не признати, як знаменито вони оба те доповнювали, як ангельська добрість Гаврилка злагіднювала рожеві мрії й вибухи песимізму Сорохтея. Обох їх шанували в академії за талант, за культуру й інтелігенцію, що, до речі, не є таким зовсім буденним явищем серед пластиків, як би це могло комусь, не обзнайомленому з тим середовищем, здаватися". В УСС із серпня 1914 року. Учасник партизанських "двадцяток" (осінь 1914). Був у Гуцульській сотні Клима Гутковського. Малював карикатури на вояків, що друкувались у гумористичних журналах і збірниках. Микола Голубець називає ці часи найщасливішою добою в житті і творчості Сорохтея. Цей період приніс чимало гострих шаржових і карикатурних робіт ("Усусуси", "Шарж на І. Цяпку Скоропада". "Шарж на полковника УСС Г. Коссака", "Портрет полковника УСС Вариводи", "Портрет Леонтовича"). Після війни О. Сорохтей повернувся до м. Станіслава, але незабаром продовжив навчання у Краківській академії (1919–1920), здобувши патент артиста-маляра. Працював у техніці рисунку й акварелі, рідше олії.
Писав повні експресії графічні портрети (Т. Шевченка, І. Котляревського, Є. Гребінки, М. Менцінського, автопортрети та ін.), прикарпатські пейзажі, побутові картини, релігійні композиції (серія страстей Христових), натюрморти, шаржі на стрільців і старшин УСС, учителів, церковних, культурних і громадських діячів (І. Франка, М. Черемшини, М. ґданського, О. Новаківського, С. Крушельницької, С. Людкевича, Д. Донцова, І. Боберського, В. Барвінського, єпископа Г. Хомишина та ін.). Учасник виставок ГДУМ, АНУМ, УСС у Львові; 2-ї міжнародної виставки дереворитів у Варшаві (1931). Учитель малювання у гімназіях Станіслава (1920–1926; 1929–1940). Ілюстратор книги "Життя й пригоди Цяпки Скоропада" Антона Лотоцького (1926). Учитель у Снятині (1926–1929; 1940 — 11.1941). Помер від сердечного удару. Посмертні виставки його творів відбулися у Станиславі (1942) та Львові (1970).
СОХАЦЬКИЙ. Підстаршина Гуцульської сотні УСС (1915).
СТАРОСОЛЬСЬКИЙ Володимир Йоахимович (8.01.1878, м. Ярослав, нині Польща — 25.02.1942, м. Маріїнськ Кемеровської обл., РСФСР). Громадсько-політичний і військовий діяч, адвокат; член Закордонного комітету РУП і Головної управи УСДП, перший голова товариства "Українські січові стрільці" у Львові, член Головної української ради (08.1914), Загальної української ради (1915), Бойової управи, Союзу визволення України, член Пресової кватири УСС, представник Бойової управи при Легіоні УСС (1915–1918), товариш міністра закордонних справ УНР (1919), професор Українського державного університету (Кам'янець-Подільський), університетів Відня і Праги, голова УСДП (з 1933), професор Львівського університету (1939); військове звання — поручник австро-угорської армії.
Закінчивши гімназію в м. Ярославі, навчався на юридичному факультеті в університетах Кракова, Львова та Відня. 1903 року захистив докторську дисертацію з права. Один із засновників "Молодої України", ініціатор з'їзду українських студентів у 1900 p., де проголошено ідею Української державності. У жовтні 1918 р. входив до складу Української генеральної команди у Львові. Під час українсько-польсько! війни 1918–1919 pp. Їнтернований у польському таборі для військовополонених у Домб'ю під Краковом. З 1927 р. проживав у Львові, де займався адвокатурою, захищав на судових процесах учасників українського національного руху. У грудні 1939 р. арештований більшовиками. Разом із родиною вивезений у глиб СССР. Автор багатьох наукових праць і публіцистичних статей, зокрема "Причинки до теорії соціології", "Теорія нації", "Держава і політичне право".
СТАФИНЯК Володимир (1884–1920). Військовий діяч; отаман Вишколу УСС (06.1915 — 01.1916), командир IX Белзької бригади УГА та Вишколу УГА (1919); військове звання — отаман (майор) УГА. Брав активну участь в українсько-польській війні 1918–1919 pp. Помер від тифу.