Не дивно, що на листівках "Гуцульщини" надруковано один із принципів української кооперації: "Жидами не послугуємося!" Слід сказати, що заробітна плата робітників заснованої Горбовим і його товаришами "Гуцульщини" одразу піднялася на 30–40 %. Відтак збільшилася й заробітна плата "інших робітників, переважно Українців", які працювали в наймах на "чужих варстатах". Проти "Гуцульщини" почався "неперебірчивий у засобах і завзятий наступ. Та це не захитало кооперативи", бо товар у "Гуцульщини" був якісніший, мистецький. Взори для килимів та інших виробів проектував і визначний графік Микола Бутович, у недалекому минулому поручник Сірої дивізії Армії УНР. "Окрім цього, виховала собі кооператива освідомлюючою працею гурт свідомих кооператорів з-поміж своїх членів-робітників, які дають запоруку дальшого гарного розвою кооперативи". А ще "Гуцульщина" виконувала "преважну місію для гуцульського народного мистецтва, бо своїм впливом хоронить, м. Ї., гуцульську кераміку перед цілковитим звиродненням… "Гуцульщина" вишукує по селах давні кахлі, миски, збанки і замовляє нові на тих самих мотивах у давнього гончара П. Кошака, який виробляє їх уже не лише для "Гуцульщини", але й для інших покупців. У той спосіб відновлюється наше давнє гончарство по славним традиціям [Олекси] Бахметюка і др.".
Реалізував себе Горбовий і як політичний діяч: 1932 року товариші обрали його секретарем повітового комітету Української соціалістичної радикальної партії, яку заснували Іван Франко та Михайло Павлик.
1937 року Горбовий узяв участь у 5-му крайовому з'їзді "Каменярів" у Львові. На з'їзді делегати обрали його заступником голови президії та членом Головної ради "Каменярів", що свідчить про чималий авторитет.
11 вересня 1938 р. Горбовий організував у Косові свято на честь Михайла Павлика, який був для нього взірцем громадського діяча та найвищим ідейним авторитетом. Походив Павлик зі знаного роду Ґорґіців. Ці люди не терпіли кривди і несправедливості. Боротьба за правду та справедливість стала смислом життя і Михайла Горбового.
Попри активну громадську діяльність, Горбовий знаходив час писати спогади. В 1930-ті роки він активно публікувався в історичному календарі-альманасі "Червона Калина", "Літописі Червоної Калини", ілюстрованому календарі "Просвіти", у виданнях "Каменярі", "Громадський голос" та ін., зокрема в альбомі "УСС".
Написав він, а точніше, удосконалив п'єсу "їхав стрілець на війноньку". Я читав її з інтересом. Можна стверджувати, що автор розвинув у собі й літературний хист…
1939 року поляки знову арештували Горбового. Причина — на фасаді кооперативу "Гуцульщина" він не замінив української вивіски на польську. І цс на наших етнічних землях!
Так сталося, що Горбового з тюрми звільнили "перші совіти". Невдовзі він став головою артілі "Гуцульщина", створеної на базі кооперативу 'Гуцульщина" і "Гуцульського мистецтва" Михайла Куриленка. Але 1940 року совєтська влада усунула Горбового від керівництва.
Чекісти пильно стежили за діяльністю Горбового. Росіяни, як і поляки, завжди виявляли мужів довір'я і знищували їх. І ось настав роковий для Михайла Горбового день 10 лютого 1941 року — день арешту.
Щоб не викликати підозр у рідних, черговий Косівського районного виконкому Іван Гринюк повідомив Горбового, що директор артілі "Гуцульщина" Микола Кіяшук наказав йому їхати до Києва за сировиною. Їхати необхідно негайно, мовляв, уже чекає машина. Горбовий сів у те авто, а воно привезло його не в Київ, а до воріт станіславської тюрми. Арештували Горбового за підозрою у приналежності до ОУН та вербуванні для неї нових членів.
Вражає фотографія, яку публікуємо наприкінці фотододатка. Чекісти зробили її, напевно, в день арешту. Безбарвний, повний безнадії погляд, стомлене амімічне лице, — Горбовий уже усвідомив, що на цей раз живим із тюрми не вийде.
Краєзнавець Петро Арсенич свого часу ознайомився зі справою Михайла Горбового. Він і повідав про її зміст…
На допиті 7 березня слідчий запитав, яку роботу проводив Горбовий як керівник "Каменярів". Арештант відповів, що культурно-освітню: організовував читання газет, творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника, Андрія Чайковського…
Допити продовжувалися. 7 квітня слідчий намагався добитися визнання, що Горбовий був на зборах ОУН в адвоката Петра Рондяка. Петро Арсенич писав: "На очній ставці арештований Андрій Турко свідчив, що його залучив до ОУН Горбовий, що він був у нього на квартирі, де проходила таємна нарада членів ОУН. Та Горбовий категорично заперечував це. Тоді енкаведисти почали "шити" йому антирадянську агітацію серед різьбярів у 1940–1941 роках. Закидали, що він виступав проти колективізації, а на зборах різьбярів у с. Річка говорив, що кращі майстри не повинні об'єднуватися в артіль, а повинні творчо працювати самостійно. А коли совєтська влада встановлювала нормативи, рекомендував працювати поволі".