АРСЕНИЧ Роман Августинович (1898, с. Мишин — 7.04.1941, м. Величка, Польща). Сотенний 2-гопіхотного полку УГА. Народився в родині священика. Закінчив гімназію в Чернівцях. Підчас Першої світової війни — офіцер австрійської армії. Після розпаду Австро-Угорщини зголосився до УГА. Брав участь у поході за Збруч. Перехворівши на тиф, повернувся на Гуцульщину. Згодом закінчив медичний факультет університету у Іраці. Перебуваючи в час канікул у Пістині, безкорисно лікував батькових парафіян.
1938 року створив приватну практику у Величці та став директором місцевої "Каси хорих". Похований на цвинтарі у Кракові.
АРСЕНИЧ Семен-Петро Степанович (15.08.1876, с. Залуччя Коломийського пов., тепер Коломийського р-ну — 1944, Польща). Військовий, громадський і кооперативний діяч, учитель. Член-засновник гуртка товариства "Сільський господар" у Коршеві (25.04.1910). Закінчив коломийську гімназію та офіцерську школу. Служив у 24-му Коломийському піхотному полку. Поранений у праве стегно. Після лікування — знову на російському фронті. У травні 1918 р. в м. Одесі працював перекладачем з російської мови, згодом — у Катеринославі. В березні 1919 р. у лавах УГА воював під Львовом. Закінчив учительську семінарію в Заліщиках (1923). Працював учителем у с. Коршеві і м. Коломиї.
АРСЕНИЧ Степан Антонович (? с. Березів Нижній Печеніжинського пов., тепер Косівського р-ну — 1915). Січовий стрілець. Загинув піц м. Галичем.
АТАМАНЧУК Василь (? с. Микитинці Косівського пов., тепер Косівського р-ну — 26.08.1919). Січовий стрілець. Не плутати з бойовиком УВО Василем Атаманчуком, засудженим поляками за підозрою в атентаті на польського шкільного куратора Собінського (1926).
АТАМАНЮК Василь Іванович (14.03.1897, м-ко Яблунів Печеніжинського пов., тепер село Косівського р-ну — 3.11.1937). Січовий стрілець, письменник. Закінчивши коломийську гімназію, 1915 року пішов до австрійської армії. Спочатку служив телефоністом, потім — перекладачем у Пресбюро. 1917 року перейшов до УСС. Коли у жовтні 1918 р. УСС було перекинуто на Буковину, покинув лави УСС, залишившись в Україні. Працював секретарем газети "Боротьба", завідував трудовою школою. Переїхавши до Києва, долучився до літературної організації "Західна Україна". Писав вірші, твори для дітей, перекладав з єврейської. Літературний псевдонім Яблуненко. 31 січня 1933 р. арештований. В обвинувальному висновку зазначено: "Атаманюк був одним із керівників київської організації УВО. З його ініціативи і під його керівництвом була створена в Києві організація галицьких письменників, перейменована в 1923 р. в "Західну Україну", що ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил". Вимучений на допитах тортурами, звів на себе і деяких інших письменників наклеп. 1 жовтня 1933 р. "судовою трійкою” засуджений на 5 років ув'язнення. Перебуваючи у "Карлазі", 1 березня 1935 р. звернувся із проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВД у Москві. У листі писав: "Після арешту неймовірними зусиллями деяких слідчих, які знущалися наді мною, били, двадцять діб не дозволяли спати і лягати, змушували безперервно бігати, загрожували різними тортурами і т. Їн., помістили серед польських шпигунів. Мене довели до безвольного несвідомого стану, і я вимушений був зізнатися піддиктування в неіснуючих злочинах". Прохання про помилування надіслав і до Й. Сталіна (13.05.1937) та А. Вишинського (29.05.1937). Це, напевно, і прискорило трагічний фінал — 3 листопада Василя Атаманюка розстріляно.
БАБІЙЧУК Андрій (1897, с. Вербіж Коломийського пов., тепер Коломийського р-ну — вересень 1916, м. Бережани, тепер Тернопільсько! обл.). Стрілець 8-ї сотні УСС. Поранений на г. Лисоні 3 вересня 1916 р. Помер у шпиталі.
БАЧИНСЬКИЙ Іван (1896, м — ко Печеніжин, тепер смт Коломийського р-ну —?). Стрілець 3-ї сотні УСС.
БАБ'ЮК Іван (20.04.1892, с. Старі Кути Косівського пов., тепер Косівського р-ну — 15.02.1965, м. Коломия). Старшина австро-угорсько-го війська, — сотник УГА, освітній діяч. Закінчив Коломийську державну гімназію та два семестри філософського факультету Львівського університету. Комендант станції Коломия. Воював під Равою-Руською, Львовом, на Великій Україні. Після поразки Визвольних змагань повернувся додому. Як вояк, що боровся з Польщею, не зміг продовжити навчання в університеті; тож здобував освіту на фізико-математичному факультеті в підпільному Українському університеті у Львові. Захистив диплом. Працював учителем математики в гімназіях Яворова, Стрия, Станіслава, Городенки і Коломиї. У липні 1934 р. засуджений на 3 роки за приналежність до ОУН. При відступі німців з України 1944 року емігрував до Чехії, де його й арештував СМЕРШ. Впливові особи допомогли звільнитися за умови повернення до Коломиї, де він працював викладачем у технікумі Механічної обробки деревини. Вдруге заарештований органами НКВД разом із сім'єю. 1951 року його, а також дружину Розалію і сина Романа вислали в Тюменську область. Звільнившись 1956 року, повернувся до Коломиї. Похований на цвинтарі "Монастирок".