Переглядаючи альбом "У.С.С." // Літопис Червоної Калини: Ілюстрований журнал історії та побуту. — 1935. — № 10. — С. 2–3.
Під осуд громадянства. — Накладом Михайла Горбового. Друкарня Ю. Яськова і С-ки, Львів, без дати. — С. 1–4.
Під Стриєм. Перший бій У.С.С. сотні Дудинського // Літопис Червоноі Калини. — 1934. — Ч. 3. — С. 9 — 11.
Пласт у Косові на Гуцульщині. Хроніка діяльності 25-го і 26-го пластових куренів 1922–1926 pp. — Торонто — Дітройт — Клівлевд: видання Головноі Пластової Булави і 1 — го Куреня УПС ім. С. Ї О. Тисовських, 1972. — С. 1 — 58.
Польська карна експедиція на Гуцульщині в 1920 р. — Машинопис. — Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографі! ім. М. Рильського НАН України (ІМФЕ), Ф. 34-2, on. 11А, арк. 1 — о.
Початки домашнього промислу на Гуцульщині // Гуцулія. — Квартальний гуцульського осередку в Чікаго. — 1968. — Ч. 1 (5). — С. 17–19.
Про п'єси зі стрілецького життя // Літопис Червоної Калини: Ілюстрований журнал історії та побуту. — 1935. — Ч. 2. — С. 6
Різдвяні свята у війську. — Рукопис. — Оригінал. — Косів. — Без дати. — С. 1 — 20.
Рік 1920-й // Громадський голос. — 1930. — № 23–26 (13,21,28 червня; 5 липня), 28–42 (19,26 липня; 2,9,16,23, 30 серпня; 6,13,20,27 вересня; 4,11, 18, 25 жовтня), 46–48 (22, 29 листопада; 13 грудня).
Санітар-стрілець Кіяшук ратуе ранених // Історичний калєндар-альма-нах Червоної Калини на 1937 рік. — Річник XVI. — Львів: накладом видавничої кооперативи "Червона Калина", 1936. — Без зазначення сторінок.
Спогади усусуса. Організація УСС. Свято відкриття пам'ятника Шевченкові // Старожитності (Київ). — 1991. - № 6 (10). — Липень. — С. 4.
Спомин з Різдва 1921 р. в Коломийській тюрмі. — Рукопис. — Без зазначення міста і року.
Стежа на Побук// Каменярі. — 1937. — 1 вересня. — Ч. 17. — С. 4; — 15 вересня. — Ч. 18. — С. 4–6.
Стежа на Флісенталь // Історичний калєндар-альманах Червоної Калини на 1932 рік. — Річник X. — Львів: накладом видавничої кооперативи "Червона Калина", 1931. — С. 16–25.
Стрілець Андріяс рятує сотню // Історичний калєндар-альманах Червоної Калини на 1932 рік. — Річник X. — Львів: накладом видавничої кооперативи "Червона Калина", 1931. — Без зазначення сторінки.
Стрілець Кутерлаш утікає з полону // Історичний калєндар-альманах Червоної Калини на 1932 рік. — Річник X. — Львів: накладом видавничої кооперативи "Червона Калина", 1931. — Без зазначення сторінок.
У.С.Стрільці на лещатах// Каменярі. — 1936. — Ч. 3. — С. 9 — 10.
"Чорногірський вітер" на Закарпаттю // Молоде Життя. — 1925. —
Ч 7–8 — С 7 — 9
Що тепер робити? // Каменярі. — 1938. — Ч. 14. — С. 5.
Як згинув сот. УСС Омелян Левицький // Історичний калєндар-альманах Червоної Калини на 1931 рік. — Річник IX. — Львів: накладом видавничої кооперативи "Червона Калина", 1930. — С. 17–18.
Підготував Роман КОВАЛЬ
О. Зінь. Гуцульська сотня УСС
(воєнний спомин)
Сорок і сім літ проминуло, коли на приказ австрійських військових властей наша стрілецька команда була змушена відкомандувати одну боеву сотню в силі 250 стрільців до так званої деташми генерала (правильно: майора. — Ред.) Русса в гори Карпати.
Це діялося восени 1917 року (насправді в жовтні 1916р. — Ред.). Під ту пору в нашому Коші не було вповні вишколеної походової сотні, а було пару сотень не цілком вишколених новобранців і коло 200 [стрільців] у відділі виздоровців, тобто тих недобитків, котрі повернули зі шпиталів вилічені цілком або через брак місця у шпиталях відісланих до Коша недоліків (недолікованих. — Ред.).
Ми вірили (були переконані. — Ред.), що тих 250 стрільців, котрі будуть вислані в Карпати поміж чужих, уже ніколи до нас не повернуть, а згинуть у лютих боях під чужою нам командою. Така думка мала повне узасаднення (підстави. — Ред.) тому, що тих 250 стрільців мали бути вислані без своїх старшин і підстаршин, а також і те, що під іу пору не було кого іншого вислати, як одну недовишколену сотню новобранців. Ця справа не могла мати нічого спільного з нашими виздоровцями, бо тим прислуговувало право двох- чи трьохмісячного побуту в Коші в цілі відреставровання свого здоров'я і рівнож кожний мав право до двотижневої відпустки.
Помимо того, всі виздоровці, котрі боролись у стрілецьких рядах від перших початків, майже всі ті, котрі брали участь у славному бою на горі Маківці і в поході від Карпат до Серету та в боях над Стрипою, зрезиґнували зі своїх привілеїв та всі зголосились добровільно йти в Карпати.
На те зложилось дві причини: перша була та, що поміж виздоровцями було поважне число гуцулів, котрих тягнуло у свої рідні сторони, а друга — ми мали досить боевого досвіду і вірили, що не так легко дамо себе зламати, як недовишколені рекрути, і через те всі виздоровці зголосились добровільно йти в Карпати.