19 липня відходимо до 35-го стрілецького полку яко полковий запас. Наша 10-та приступна сотня у пробнім наступі бере в полон дві сотні Москалів і оден машиновий кріс. Уже третя ніч зряду, як наші ударні відділи роблять пробні наступи з добрими для нас вислідами в різних місцях для змилення Москалів, щоби не знали, в котрім саме місці буде правдивий наступ. На 19 липня відбиваємо всюди свої позиції, здержуємо московський похід на лінії Калуш — Станіслав, причім роблять Москалі відворот 9 км на лінії Золочів — Зборів.
20 липня йдемо до 19-го [львівського] полку стрільців як полковий запас. Німецькі війська йдуть офензивою коло Тернополя. 21 липня рухаємось і ми вперед. Переходимо село Куропатники, причім маємо чотирьох легкоранених, ночуємо за селом.
22 липня йдемо дальше. Здибаємо всюди ділання наших тяжких моздірів, приміром з одної ворожої тяжкої батареї — лише порозкцдувані тріски, а на місці складу амуніції лише велика яма, повна всякого рода повної і порожньої амуніції артилерійської. Ідемо наліво від місточка Козова і ночуємо в селі Слобода Золота.
Рано 23 липня [йдемо] через Вівся. Село понищене більше половини — через московські склади харчу. По дорозі стрічаємо багато артилерії, амуніції, обозу, магазини і т. и. В Козовій забираємо кількадесят канон, цілі потяги харчу, так що не мож було забрати на наші обозові вози.
Ідем через Мельники (очевидно, Мельниця. — Ред.). Під Михайлівною — битва. Забираємо кількадесять Москалів і машинових крісів. З 23 по 24 липня доночовуємо коло Коїузова. Декотрі села треба брати приступом. По короткій битві переходимо Стрипу в Зарваниці і випираємо два полки Москалів. До вечора два рази Німці били нас зі своїх гармат, бо не сподівались, що ми так скоро пішли вперед, однако випадків смерті не було. Перед вечором заатакувало нас панцирне авто мінами і машиновими крісами на степах направо від Панталихи, але ми атаку вкоротці відперли. Страт великих не було, лише пару ранених.
25 липня ідемо через село Дарахів. Раптом звертаємо вбік, забираємо бригаду Москалів з обозами, артилерією і инш.
З 25 на 26 липня ночуємо в селі Ласківцях і ідемо через Косів, обідаємо в Хомівці. У Скородинцях над Серетом ночуємо. Вдосвіта добуваємо перехід через ріку Серет. Почавши звідси, всюди по селах аж до Збруча іще досить молодих людей, добре ся поводить людям — мают збіжжя, худобу, села не суть понищені. Всюди по селах збіжжя досить і досить гарне всьо. Погода дописує цілий час гарно.
27 липня ідем через Майдан, ночуємо в селі Зеленім. Коло Майдану — атак козаків з німецькою кіннотою.
28 липня йдем через Шманьківці до Чорнокінців Великих. Коло Чорнокінців забираємо з німцями 6 тяжких і 4 легких канон, кількакдесять московських піхотинців і Черкесів. Ночуємо в Чорнокінцях коло костела і рано 29 липня ідемо на Збруч. Всюди люде несподівано добрі і жичливі. Багато було таких людей, що ще не бачили австрійського жовніра, а також були такі, що не могли відріжнити нас від німців, через то що ми мали желізні шоломи.
Пройшовши коло Збруча 2–3 км, вислали стежі, котрі донесли, що москалі тримають ще горбок на нашій стороні Збруча (дорогою йшов дощ і було болото, але пізніше зачалось випогоджуватись). Москалі відразу почали нас острілювати з кількох легких, а одної тяжкої батареї. Не надумуючись довго, розпускаємо наліво від села Бурдяківці під ліс розстрільну і підходимо під ворожу позицію лісом. Спочатку Москалі ще нас не бачили і не стріляли. Але коли побачили кількох — відразу почали сильний огонь на нашу розстрільну.
Третя чета дістала приказ заходити справа (вороже ліве крило), перша чета зліва (праве вороже крило). Друга і четверта чета — наступати на середину. Наступ був наглий, і хоч сильний був ворожий огонь, і треба їм признати, що знаменито стріляли, бо поколи б то були на нашім місці новобранці, а не старі, вигарувані в боях стрільці, то було б їх і чвертка не лишилася, однако Москалі не могли довго на позиції утримуватись.
Позицію тримали коло чотири роти Москалів 4-го гвардійського [колишнього] царського полку. За хвилю позиція була в наших руках. Москалі стріляли доостанку і у приступі також, але піддаватися не хотіли. Трафлялось таке, що стрілець злапав Москаля за плащ, він його розгорнув і пробував втікати, але то вже ж від стрільна від стрільця втечеш. Аж тепер гвардійці впізнали, що трафили на своїх.
Один стріляв з машинового кріса, доки аж йому шрапнель не урвав руку. У наші руки попало 5 машинових крісів і кількадесять Москалів. В окопах коло кожного машинового кріса були великі купи лусок з набоїв, що доказувало, який сильний був огонь.