Яке приємне вражіння почуває чоловік, як чує, що чужі вже залишують слово "руский", а вживають "український". І зачинають більше шанувати українців. Видно то а бесід Чехів, з. котрими я при полонених. Думаю, що тому та причина, що наша Парламентська репрезентація зачала острійше виступати проти австрійської політики. А також оті протести проти прилучення Галичини до Польщі.
З січня 1918 р. вітри продовжуються дальше. В Австрії голод зачинає більше дошкулювати. Від кількох днів хліба не одержали нічо, ані бульби. В Коші аж ниньки хліба не стало. З Росії починають вертати цивільні, котрі були вивезені Москалями підчас інвазії.
5 січня — сильна завірюха. 6 січня вітри [дмуть] дальше. Вже четверті Різдвяні свята святкую на чужині. Як я мав надію поїхати на свята додому, та дарма! З Коша бувбим певно дістав відпустку. Другі вартові порозходилась на відпустки, але було кому службу робити коло полонених.
7 січня гарно надворі і тепло, вітру нема і так приємно, що не мож у хаті всидіти. Як би то гарно було вдома піти на прохід або поколядувати. А тут сиди: як у тюрмі, навіть не дають із харчу то, що ся належить. У Коші всего підостатком, менше-більше як вдома. Видно так мені судилось, що ані додому на свята, ані тут їх з чим перебути. Се перші мої свята поза фронтом. По полудню — знову вітри. 8 січня тепло. 9 січня упав сніг до півметра. До 14 січня морози сильні і вітри зі снігом. Легіон у полі переноситься з лінії Гусятин — Скала направо коло Заліщик.
У Коші збираєсь сила новобранців. Часом надень приходить До півтори сотки. З полону також вертають стрільці. 16 січня надворі потепліло, але вітер дальше.
Перед вечором — теплий дот, як в літі. Дістаємо 1 хліб на, чотирьох людей на 5 днів. До 24 січня тепло так, що можна босому ходити. 24 січня — дощ і мряки. 1 хліб на 8 днів. Лучше нічо, як так. 30 січня дальше тепло вдень, але ранками морозл і мряки, так як восени, більшають. Мав бути вже в Рудниках, але оставили мене назад на Казимирівці, бо не схотів… від людей брати вози і коні і давати поміщикови до його робіт. Най би був свої коні не попродав.
Волію більше терпіти сам, ніж таку службу робити.
3 книжки "Yoga" довідуюсь про хід думок. Як пішов на війну 1914 року, то мав сильну думку, що додому не прийду аж по трьох роках.
Так і сталось — попри те що тоді говорили, що кінець війни у третім місяці. І в 1915 і 1916 роках, хоч і старався піти додому, то не пішов, аж минуло три роки. Друге: що мав певність, шо з війни цілий вийду, то малимо кілька боїв, [з яких] вийшов цілий. Третє: що не буду жадною старшиною, ані не буду мати жодного відзначення. Що не раз офіцери хотіли мені іменувати, та до того не прийшло. Так само і з відзначенням. І як маєм думку, що по трьох зимах у полі четверту буду в Коші, так і сталось. У Коші був вибраний кілька разів до полевих сотень, а що ані раз не думав, що піду до Вишколу, так і сталось. [Коли] із Казимирівки відходили стрільці до Рудник, був впевнений, що лишусь, і лишився. Сих доводів аж надто вистачає як мені, так і другому, щоб переконатись про правдиві правила "Yogi", а також що як чоловік сильно постановить, то і станесь, лиш треба мати сильну волю.
4 лютого дістаю поїздку [додому] на десять днів. З Пісочної їду вночі о год. 12.30. У Стрию чекаю до 11.55 перед полуднем. Надворі мрачно без морозів. Рано поїхав через Ходорів до Заболотова на 10 год. ночі. До Косова потроху підвозився. В Косові сонце гріло. 10 лютого від'їжджаю з Романом через Коломию на Львів. У Коломиї перебуваю цілий день на вулиці Українській у п. Максимюківної. Увечері о 8 годині їдемо до Львова.
В Коломиї був би час гарно перейшов, але був дуже зденервований. У дорозі зачинає іти дощ, так як тамтого разу ішов сніг — як я відходив з відпустки. У Львові перебув від середи до рана, т. є. 13 лютого. Дуже гарно час перейшов. Особливо у п. п. Скопків, де був на кватирі. Ціла родина тиха, приємна, і не наскучило б ся ніколи між ними. Здивувала мене п. Маня, одно, що, відколи ми бачились у Косові, так виросла, а й розум неабиякий. Хоч і в Косові вже тоді можна було з неї лиш самого доброго сподіватись. Дай Боже, щоб усі дівчата були такі, то ще, може, було лучче на світі.
На мою думку, жінці більше залежить щодо моральності, як мужчині. Поможи Боже, щоб і Маня така була та нарозумілась. Бо як усім жичу добра, так і їй радий був би помогти — чи наукою, чи доброю радою. Одначе сумніваюсь, чи що поможе, бо проти мене більше є. А тим більше що саме вони не видять тих її хиб і забагато позволяють. Багато шкодить таки єї мама, бо вона тішиться, що має велику доньку, і більше позволяє, як треба, а менше стереже. А також мій брат Роман думає, що як уже старший, то своїм поступованням не гірше нікого… Як я що кажу або виступаю проти того, то й ще сміються з мене і думають, що мені розходиться о чимось.