Ось як про це доповідав червоний повітовий військовий комісар М. Синюков своєму вищому начальнику (подається без скорочень і зміни стилю):
"Одесскому Окружному Комиссару по военным делам.
4-го сего августа 1919 года я получил распоряжение со станции Помошная от командующего внутренним фронтом т. Кругляка задержать до особого распоряжения прибывающего с эшелоном командира 54-го стрелкового Советского Украинского полка Митьку Японца.
Во исполнение поручения я тот час же отправился на станцию Вознесенск с отрядом кавалеристов Воскресенского отдельного кавалерийского дивизиона и командиром названного дивизиона т. Урсуловым, где распорядился расстановкой кавалеристов в указанных местах и стал ожидать прибытия эшелона.
Ожидаемый эшелон был остановлен за семафором. К остановленному эшелону я прибыл совместно с военруком, секретарем и командиром дивизиона и потребовал немедленной явки ко мне Митьки Японца, что и было исполнено.
По прибытии Японца я объявил его арестованным и потребовал от него оружие, но он сдать оружие отказался, после чего я приказал отобрать оружие силой.
В это время, когда было приступлено к обезоруживанию, Японец пытался бежать, оказал сопротивление, ввиду чего и был убит, выстрелом из револьвера, командиром дивизиона.
Отряд Японца, в числе 116 человек, арестован и отправлен под конвоем на работу в огородную организацию.
...Потойбічний світ. Ленін сидить на пеньку з гітарою в руках, грає і співає:
Позаду себе Ленін чує якийсь шелест. Повертається. До нього наближався Грушевський.
ЛЕНІН(сам до себе). Бр-р-р, знову цього хохла чорти принесли на мою лису голову. Мабуть, продовжить полоскати мізки про Махна.
Підходить Грушевський.
ГРУШЕВСЬКИЙ. Я знаю, чому ви, комуністи, так активно протестуєте, аби Господь ще довгий час не розглядав на Божому суді справи Махна.
ЛЕНІН. І чому?
ГРУШЕВСЬКИЙ. Хочете, щоб він якомога довше помучився на самоті, у відсутності інших душ. Це, як на землі, у холодних камерах-одиночках в'язнів утримують.
ЛЕНІН. Ну й що, батенька? (пауза). Справді, цього хочемо, бо він іншої шани від нас не заслужив.
ГРУШЕВСЬКИЙ. Ми віримо в Бога, в його справедливість.
ЛЕНІН. А в нас свій Бог — Диявол. І він ніколи не залишить нас на самоті. А ваш підопічний відщепенець Махно завжди був "ні вашим, ні нашим", тож хай таким і залишається у Всесвіті. Ну як, батенька, зі мною ти згодний?
ГРУШЕВСЬКИЙ. Він був сам собою. І вже навіть у цьому його людська гідність. (пауза) Якщо хочеш, його велич.
ЛЕНІН. З людей, гідних називатися великими, я знаю лише одного.
ГРУШЕВСЬКИЙ. Кого?
ЛЕНІН(самовпевнено). Себе!
ГРУШЕВСЬКИЙ. Тепер зрозуміло, чому ти не вмер від скромності.
ЛЕНІН(сердито). А ти?! (пауза). Знаєш, від чого ти вмер?.. Спитай у товариша Сталіна. Він тобі таке скаже! (пауза).
Несподівано з'явився Диявол.
ДИЯВОЛ. Знову чубитеся між собою за того гицеля?
ЛЕНІН(підбадьорився). Твоя правда, мій Світоче! Гицель та й годі. Я й кажу: на якого біса (Ленін раптом замовк, навіть затулив рота рукою). Вибач, мій Світоче (пауза). Я не те хотів сказати (пауза). Так я кажу цьому пану українцю: "На якого Бога нам тут, у Пеклі чи в Раю, здався той гицель? Нехай там крутиться сам на сам у безмовному і безлюдному просторі."
83
В. Акимов, Леонид Утесов, М. "Олимп", ООО "Фирма" "Издательство ACT" 1999 г. С. 223—225.