Выбрать главу

ГРУШЕВСЬКИЙ. Ото ж бо, безмовному і безлюдному. А це вже не за Божими законами.

ЛЕНІН. А я кажу... (пауза).

ДИЯВОЛ(різко перебиває Леніна). Тут може говорити тільки один — я. А ти, Ульянове, не поспішай попереду свого батька, тобто мене! Тож слухай: щойно проснувся Господь й невдовзі повернеться до своєї активної роботи — до наведення порядку у Всесвіті. Звісно, за безладдя влетить мені. А кому ж іще? Я у свою чергу всиплю під зав'язку усім мешканцям Пекла і в першу чергу тобі, Ульянов-Ленін, як заводієві різних мітингів, бунтів, пленумів, змов.

ЛЕНІН. Мій Світоче! Але ж я тобі (пауза). Ми тобі (пауза). Хіба забув нашу люб'язну взаємність?

ДИЯВОЛ. Я не всесильний (пауза). Я також підвладний Богові (пауза). І згинь, Ульянове, з очей моїх! Пощезни! Де взявся, туди йди! Фу-фу! Нечиста сила (пауза).

Ленін зникає. Грушевський прошкує в Едемський сад. Десь подівся й Диявол — за ним лише дико загуло.

...Наш світ. 1919 рік. Москва. Кремль. Кабінет Леніна. Чаювання вождів Російської більшовицької революції. На чаювання запрошені: Троцький, Сталін, Фрунзе, Дзержинський.

ЛЕНІН(радісно і бадьоро). Махно убив нашого зрадника Григор'єва і відправив два ешелони з хлібом до Петрограда. Хліб уже одержаний (спокійніше). За усі ці послуги він вимагає від нас зброї, зброї і тільки зброї.

ТРОЦЬКИЙ (занепокоєно). Щоб потім нашою зброєю нас лупцювати?

СТАЛІН(глибокодумно). Яка зараз воєнна обстановка в махновців?

ЛЕНІН(до Фрунзе). Нехай доповість товариш Фрунзе.

ФРУНЗЕ(схопився із стільця). Вкрай складна й критична для Махна. Зі сходу й півдня його оточують денікінці, з півночі й заходу — петлюрівці. Він просить, щоб наша армія, конкретніше, кіннота Олександра Пархоменка допомогла йому прорвати блокаду.

ЛЕНІН. А хіба Пархоменко ще там?

ФРУНЗЕ. Так.

ЛЕНІН(до Фрунзе). Мать твою так! На якого хріна нам Україна, коли Денікін рветься на Москву?!

ФРУНЗЕ. Поки Денікін не знищить Махна, його похід на Москву — це рябої кобили сон.

СТАЛІН(на відміну від істерика Леніна говорить спокійно, обдумує кожне слово). А чи не можна, товаришу Фрунзе, зробити так, щоб також із західного боку замість петлюрівців стояли війська білих? Ще й треба схилити Петлюру, аби він розпочав переговори з Денікіним про ліквідацію спільними діями махновців.

ФРУНЗЕ. Цілком доцільно, аби Денікін зайняв і західну частину.

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ. А в мене є люди, які можуть схилити Петлюру на переговори з Денікіним.

ТРОЦЬКИЙ. Я не розумію ходу ваших думок.

ЛЕНІН. І я нічогісінько не второпаю.

СТАЛІН(роз'яснює). На Махнові поламають хребти і Денікін, і Петлюра. Нам залишиться лише добити їх усіх, конаючих у смертельних конвульсіях.

ЛЕНІН. А що, батенька, геніально. Я давно казав, що потрібно навчатися і нам загрібати чужими руками жар... Так і зробимо... Було б добре, аби "Південна група” нашої армії, що вирвалася з Херсона й Одеси під керівництвом Затонського, також вдарила по Махну, тобто, допомогла Денікіну приборкати цього гицеля (пауза). Товаришу Фрунзе, зв'яжися із Затонським і Федьком і передай наше рішення. На цьому чаювання припиняється.

..."Південна група” Червоної армії, про яку на чаюванні говорив Ленін, була не що інше, як "суміш бульдогів з носорогами" чи, як назвали її пізніше, "зборище блотних і ватага жебраків". Але все-таки це була армія, яка з боями пройшла Крим, Миколаїв, Херсон, Одесу. Солдати мали чималий досвід не лише оборонятися, а й наступати. На жаль, їхні воєначальники 22-річний Й. Якір і члени Реввійськради Я. Гамарник, Л. Картвелішвілі (Лаврентій) і В. Затонський, за оцінкою Махна, керували військом бездарно, а тому "Південна група" не являла собою ніякої загрози ні для петлюрівців, ні для махновців, а тим більше — для дисциплінованої і навченої військовій техніці денікінської Добровольчої армії.

І все-таки передбачливий "батько" не був самовпевненим і тут. Він наказав Зіньковському-Задову не випускати комісаро-державників зі свого поля зору і розхитувати й без того вже роз'єднану їхню армію зсередини. Льова, як завжди, впорався із завданням блискуче. Невдовзі вся Червона армія "Південної групи" співала пісню Івана Негребецького "За горами", у якій були й такі рядки: