ЛЕНІН(до Фрунзе). Валяй, батенька, валяй. Яку ти сьогодні купу смороду наваляєш?.. Послухаємо.
ФРУНЗЕ. У мене є конкретна пропозиція... Знову вступити нам у союз із Махном. Без нього ми не розіб'ємо Врангеля, не візьмемо Криму!
ЛЕНІН. Я так і знав — хочете вкотре зняти капелюха перед "батьком". Ну, а що далі? Розіб'є він Врангеля, візьме Крим — я в це вірю. У його здібностях я вже переконався. (підвищив голос). Але хто з вас за цю перемогу цілуватиме його сідницю? Ти, Лейбо? (дивиться на Троцького, той опускає вниз голову, мовчить) Ти, Фрунзе?
ФРУНЗЕ. А ніхто не буде його ні цілувати, ні обнімати і ніхто не даватиме йому орденів. Ми просто замкнемо його в Криму, як мишу в мишоловці, і роздавимо, як слимака, робітничо-селянським чоботом. На це вже у нас вистачить і сил, і здібностей, і хисту.
ЛЕНІН(примирливо і вже спокійно). А в цій пропозиції, товариші вожді революції, є раціональне зерно, навіть велике раціональне зерно. Ми, нарешті, не лише розіб'ємо останню твердиню Білої армії, а й ліквідуємо найзапеклішого ворога більшовизму (пауза). Так і запишемо: використати Махна у розгромі останнього білогвардійського осиного гнізда і тут же, негайно, одночасно, як кажуть українці, одним змахом, знищити й самого переможця. За роботу, товариші! За роботу!
...Україна. Гуляйполе. Штаб Махна. Кабінет "батька". Входять Махно, Галина Кузьменко, Задов і особистий охоронець та порученець "батька" Сашко Нетреба. Махно з перебинтованою ногою, накульгує, спирається на ціпок. Він іде попереду й повідомляє:
— Рішення, братці, вже прийняте. Вчора у Харкові Куриленко й Попов підписали угоду між нами й Червоною армією про спільний штурм Врангеля в Криму.
Махно зайшов за стіл і продовжив:
— Прийняти це рішення для мене було нелегко, — сідає за стіл, поряд із собою ставить ціпок.
Задов, котрий завжди в політично-воєнних справах дотримувався нейтралітету і лише висловлював агентурні відомості про питання, що обговорювалися, і цього разу хотів щось сказати своє, утаємничене, навіть уже, було, почав: "Але ж більшовики...", та його перебив Махно:
— Знаю, що більшовики підступні, їхні слова завжди суперечать їхнім ділам. Та що мені було робити? Не йти з більшовиками на Врангеля? Тоді штурмувати це останнє біло-чорне вороння самому? Не залишати ж Крим, благодатну українську землю, ворогові! Але й нам самим буде нелегко здолати білого барона. Це — незаперечний факт.
Розумна Галина хитро глянула на свого чоловіка, навіть торкнулася його руки, аби той звернув увагу на неї та її думку.
— Ми розгромили вщент Денікіна, а більшовики нехай без нас здолають Врангеля, — сказала вона. — Так буде найсправедливіше. І ми збережемо боєздатною і неушкодженою свою армію, з якою рахуватимуться переможці Врангеля, тобто, більшовики.
— Розум у жінок тонкий, але короткий, — випалив Махно, певно, будучи невдоволений саме такою думкою Галини. — Коли піти, Галю, твоїм шляхом, то московські вожді на весь світ розсурмлять, що ми, українці, українське селянство зокрема і конктретно Українська повстанська армія махновців, в останню історичну годину зрадили їх, тобто, ми зрадили революції, не підтримали російських селян і робітників у їхній вирішальній битві з класовим ворогом. І ще одне, також не менш важливе: у майбутньому, за слушної нагоди, вожді російського більшовизму можуть заявити, що вони, а не ми, українці, визволили Крим від білих, вірніше, що вони завоювали його, відібрали його в України і, таким чином, претендуватимуть на панування в Криму.
Махно підвівся з-за столу, почав шкандибати з ціпком по кабінету, щось розмірковуючи. Він не любив сидіти, коли з кимось розмовляв. А Задов і Кузьменко, навпаки, сіли на стільці поряд з (на диво) мовчазним Сашком.
Зайшли Віктор Білаш, Баня Негребецький, Петро Аршинов, Григорій Василевський. "Батько" здивовано глянув на них.
— Чого так усі сипонули? Наче золото роздаю, — буркнув Махно.
— Не за нагородами, "батьку", прийшли, — за всіх відповів Василевський. — А хочемо почути з твоїх уст про наші плани щодо Криму.
— Я щойно про це бесідував з Льовою і Галиною, — насупився Махно. — Чому вас усіх так хвилює Врангель?
— "Батьку", в мене є неприємні вісті. Але ти не хочеш мене вислухати, — знову почав Задов.
— Викладай їх. Послухаємо всі разом.
— Отакі ось пироги, — почав доповідати контррозвідник. — Ленін у розмові з Фрунзе виробили злочинний план щодо махновської армії: вони хочуть кинути наші війська на неприступні вали Врангеля з тією метою, аби при їх штурмі полягло якомога більше махновців. А коли барон буде розтрощений, то всю славу битви московські більшовики припишуть собі, а нас звинуватять у пияцтві й грабіжництві, які, до речі, спровокують спецзагони чекістів під виглядом махновців.