(Махно зникає у просторі).САШКО і НЮСЯ(одночасно). Ми — безіменні, ми — народ невмирущий, який ішов за своїми вождями і на вершину слави, і на Голгофу. Кожний з нас гадав, що він і тільки він на вірному шляху до правди, до істини і волі.
Тож за цю правду, за волю ми билися до смерті брат із братом, батько — з сином, сусід — з сусідом, билися до кончини своєї, не бажаючи почути і зрозуміти один одного. То була не революція наша, а переддень Божої кари. А тому ми загинули, не добившись ні правди, ні волі. Борони вас, Господи, від наших помилок, які принесли людям лише безмежне горе. Братайтеся, розумійтеся і будете мати все, що бажає ваша душа: і хліб, і до хліба, і мирну творчу працю на своїй землі українській, і взаємолюбов.
(Сашко і Нюся зникають у просторі).
Несподіваний грім, блискавка. Все навкруги здригається. Темрява. Її прорізує яскравий промінь. У ньому з'являється Диявол.
ДИЯВОЛ(голосно). Зачекайте! Куди всі зникли?! Останнє слово за мною. Я — серед чортів найголовніший, чаклун і хранитель Пекла. Господь Бог дав землянам свою книгу Біблію, а я, звісно, підсунув вам свою — Чорну магію. Я все роблю наперекір Богові, отже, стаю поперек горла людям і людству взагалі. Бог творить лише добро, а я, навпаки, зло. Всевишній прагне миру і злагоди між землянами, а мені хочеться, аби на вашій планеті коїлися кровопролитні війни, революції, бійки, душогубства, непорозуміння й розлад між братами й сестрами, батьками й дітьми, державами й народами. Я вселяюся у душі простолюду, іменитих політиків, вчених. Особливу маю втіху, коли оволодіваю людьми з природним хистом організаторів. Вони стають під моїм чуйним керівництвом злими геніями і приносять людству щонайбільше лиха. Жоден з таких геніїв не потрапив у Рай. Їхнє місце на нашому Світі — у моєму, Диявольському царстві.
Несподівано з'являється Бог. Диявол, побачивши його, з'їжачився і зник у безмежному просторі.
БОГ. Бачу, що доки я спочивав на лаврах, Сатана багато накоїв зла у Всесвіті. Особливо розбешкетувався він на моїй найчарівнішій Голубій планеті, яку я заселив вельми розумними істотами, назвав їх "людьми" і нарік цю планету Землею, а життя на ній мало бути "земним раєм". Так мені хотілося, але не так сталося. Люди, збочені з істиного Божого шляху диявольськими силами, свій благодатний край перетворили у пекло. Я планував, аби всі люди були ситими й добрими, а вони стали бідними та злими. Голод і несправедливість штовхнули їх до переворотів і насильницьких революцій, а ці, у свою чергу, за ланцюговою реакцією, — до загального народного лиха, у якому земляни звинувачують кого завгодно, тільки не себе.
Диявол винен, що він вселився в душі людей і зробив їх своїм слухняним стадом. За це він понесе від мене справедливу Божу кару. Але хіба не радив я вам, земляни, устами мого сина Ісуса Христа, щоб ви не спокушалися диявольським словом і не вірили в його благі наміри? Ви ж не послухалися доброї поради. А тепер пожинайте те, що посіяли. Коли пожнете і зрозумієте свою помилку, покаєтесь, тоді я простягну вам свою милостиву руку допомоги.
Бог легко, безшумно зникає у Всесвіті.
2001 р., м. Запоріжжя.
Книги, використані при написанні цього твору:
— Біблія або Книги Святого письма старого й нового заповіту (із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена). Видання Московського Патріархата. Москва. 1988.
— Детская Библия, Институт перевода Библии. 1983, 1990. Стокгольм.
— Закон Божий (для семьи и школы), Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1994 г.
— Самый великий человек, который когда-либо жил. Издательство Бруклин, США, 1991.
— Жизнь — как она возникла? Путем эволюции или путем сотворения? Издательство Бруклин, США, 1992.
— Лео Таксіль. Забавна Біблія, Київ, Видавництво політичної літератури України. 1977.
— Нестор Махно. Воспоминания. Книги 1, 2, 3. Киев, изд. "Україна", 1991 р.
— Петр Аршинов, История махновского движения. "Дикое поле", Запорожье. 1995.
— Нестор Иванович Махно, Киев, РИФ "Дзвін", 1991 (колектив авторів).
— Виталий Оппоков, Лев Задов: смерть от бескорыстия, "Руди — Барс", 1994.
— А. В. Белаш, В. Ф. Белаш, Дороги Нестора Махно, Киев.
— РВЦ "Проза" — 1993.
— Ф. Фомин, Записки старого чекиста, Госиздат политической литературы, Москва, 1962.