Таким чином, Режьо Шереш справив більший вплив на людство, аніж музика Ференца Ліста і фільми Іштвана Сабова. Навіть «Дівчина з перловим волоссям» групи «Омеґа» не може дорівнятися до світової слави «Сумної неділі». По-англійськи «Gloomy Sunday» співали Меріен Фуйсфул, Бйорк, Луї Армстронґ, Серж Ґінсбурґ, Шінед О’Коннор, Френк Сінатра, Біллі Голлідей, «Кронос Квартет». Ну і, звичайно, Еріка Морожан у фільмі Рольфа Шубеля «Сумна неділя».
Цей фільм не концентрується виключно на житті Режьо Шереша, але його біографія послужила натхненням. Темою фільму є любовний чотирикутник: Еріка Морожан і троє мужчин, закоханих у неї, котрим через неї судилося померти. Один з них помирає запізно, а двоє, без сумніву, — занадто рано. Смерть першого показано на початку фільму. Вісімдесятилітній Ганс Вік повертається через півстоліття до Будапешта, щоб відсвяткувати свій день народження. Останній раз він був тут ще перед війною: молодий, сором’язливий арієць, трохи непропорційний, трохи дивак. Через якихось десять років він уже виглядатиме зовсім дорослим в есесівському мундирі штандартенфюрера. Тоді він захоплювався геніальністю німецької фототехніки (як і всім, що німецьке) і також гарною корчмаркою Ілоною. І ось зараз вісімдесятирічний старий у ресторані, з яким пов’язано багато молодечих піднесень, бачить над комодом світлину Ілони (Морожан). Це фото зробив він, надійною німецькою «Лейкою», ще в ті часи, коли фотографував гарних жінок, а не підписував накази про знищення угорських євреїв. Знову його серце забилося сильніше, та настільки сильніше, що він падає неживим на підлогу. Потім час повертається назад, і перед нами тридцяті роки: винахідливий власник ресторану, єврей Ласлов Сабов разом з коханою Ілоною наймають до свого ресторану нового піаніста. Цей піаніст гарний і похмурий, звати його Ондраш Ороді, саме він і скомпонував ту мелодію, що легко відкриває душу (та гаманець), і назвав її «Сумна неділя». До ресторану валять натовпи, щоб почути цю зворушливу мелодію; прибуток ресторану нечувано збільшується, виходить у світ платівка із піснею Ороді, самогубці активно беруться за своє: кидаються в Дунай, вішаються, покінчують з собою навіть у таксі. Кажуть, це починало нагадувати епідемію. У листопаді 1935 року в європейській пресі з’явилося двісті сімдесят вісім статей, що описували феномен «гімну самогубців». Принаймні стільки нарахували маніякальні дослідники цієї проблеми.
Цікаво, який гіпноз закладено в цій пісні з простенькою мелодійною лінією, у якій самогубець претензійно просить свою кохану прийти на його похорон? Яким чином ця пісня запускає в людях імпульс до самознищення? Або ж як пояснити те, що після того, як я переглянув цей фільм, протягом кількох наступних днів у мене було нав’язливе бажання наспівувати цю мелодію в думках? Більше того, я навіть ловив себе на тому, що мугикаю її вголос. У мене виникло бажання напитися до чортиків, однак я усвідомлював, що цього не слід робити, бо хтозна, що могло б прийти мені в голову в такому стані. Цікаво, якби я жив у ті часи і почув би цю пісню сімдесят років тому, то чи міг би я заподіяти собі що-небудь?
У документальних матеріалах, доданих до фільму, підкреслюється, що «Сумна неділя» ідеально вписувалася у свій час. Початок тридцятих, економічна криза, безробіття, ціле покоління повалене на землю. В очікуванні невідворотного наближення катастрофи люди усвідомлюють, що незабаром і так на них чекає смерть, тому краще зробити це зараз, і до того ж з фасоном, як наприклад, гарненька сестра молодого єврейського багатія Менделя, що разом з братом якось навідалась до ресторану Сабова. Епізодичну роль цієї дівчини зіграла неперевершена Дорка Ґриллус (у фільмі «Іріна Палм» вона грала повію, яка посвячувала Меріен Фейсфул у секрети ремесла; ще вона знялась у дуже кепському угорському фільмі «Мікс» у ролі курвочки із золотим серцем). І ось вона із печальним обожненням впивається своїми великими карими очима в піаніста, що грає «Сумну неділю». Наступні кадри вже показують її на ліжку з порізаними венами, а патефон якраз дограє фатальну пісню.