Інший мій прадід був одружений, здається, вісім разів. І був відомий тим, що колись оволодів російською дівчиною, до того ж прилюдно і силоміць. Як свідчить сьогодні один із популярних жанрів порноіндустрії: Public Disgrace. Але на натанебський манер[14].
Ех, не завершу я сьогодні розмови на ці теми, поки все не розповім до кінця. Такий прекрасний день вартий написання роману. Проте який уже там день, смеркло. «Відкладу, — сказав я, — і знову відклав».
Розділ III. Натела
Коли йде сніг, я завжди згадую цю історію. Одне моє око було прикрите її старою чорною хусткою, а другим я дивився на сніжинки, що летять за вітром. Ми йшли на «Заготзерно», де в той час продавали хліб. Там заправляв чоловік на прізвисько Букакіє. І ось йшли ми з бабусею, тобто вона йшла, а я сидів у неї на спині. Одне моє око було прикрите її старою чорною хусткою, а другим я дивився на сніжинки, що летять за вітром. Усе було схоже на казку. Зараз, коли я це розповідаю, здається: ну, звичайна історія, що незвичайною здається лише мені.
Вона була жінкою неймовірною, впертою, набагато наполегливішою за мене й ідеалісткою. Уже будучи у літах, переїхала в село Суребі і заснувала жіночу Раду, яка мала займатися освітою й іншими справами. Вона була набагато наполегливішою за мене й абсолютною ідеалісткою. Це і є справжнє донкіхотство: вона знала, що справа, швидше за все, приречена, та все одно взялася за неї. В її голові завжди крутилися великі ідеї, однак вона не гребувала і найдрібнішими речами.
Натела викладала в школі німецьку і грузинську мови. Невпинно працювала, навіть перебуваючи на пенсії. А коли родині почало вестися дуже скрутно, навіть намагалася торгувати насінням. Проте марнославні рідні заборонили — благородна кров не дозволила. Певний час вона провела в жіночому монастирі святої Богородиці в селі Теклаті — молилася за померлих сина і чоловіка і за всіх нас, живих. А трохи згодом повернулася і переїхала до Тбілісі, в студентське містечко, щоб доглядати за сиротою-студентом, своїм онуком. Нестримна жінка, людина бувальщин і ризикованих пригод.
Натела повсякчас сперечалася зі мною, найчастіше через мої своєрідні смакові пристрасті. Смак соснової смоли. Смак «в’єтнамської зірочки», якою мені мазали скроні, а я мацав мазь пальцем і пробував на язик. Смак борошна. Смак тіста, від якого я крадькома відщипував шматочок, поки воно піднімалося у печі.
Смак хліба, за яким годинами стоїш у черзі в магазині тітки Ліди. Негайно відламати шматок, поки Ліда перераховує купони[15], змочуючи пальці мокрою марлею. А купонів було мільйони! Смак сирих макаронів. Смак голоду, коли чекаєш уроку танців, а принесений із дому хачапурі вже розділений на десять осіб і з’їдений.
Натела жила в Суребі, і перед сном мені, коли приїздив до неї на літній відпочинок, гріла ноги в гарячій воді і з сильним гурійським акцентом переповідала «Витязя в тигровій шкурі» на гурійському діалекті. Вона ж навчила мене першого вірша, дивного і недитячого — «Лохінвара» Вальтера Скотта. «Те, що любов схожа на хвилі Сульвея, відомо й вам. Так само її любов шаленіє і рвучко б’ється об берег. Так само її любов шаленіє й раптово стихає, як вона».
Так склалося, що моїм першим коханням стала учениця моєї бабусі. Її звали Теона, прізвища не пам’ятаю. У цій історії не було б нічого незвичайного, якби не одна незручність: мені було п’ять років, а вона була восьмикласницею. Природно, бабуся розповіла Теоні мою таємницю. А ця Теона, не знаю, з чого, взяла та й сказала після одного з уроків Нателі, на якому сидів і я (вдома за мною наглядати було нікому), що їй подобаються «чорні хлопчики». Я вирішив, що під цим визначенням вона мала на увазі хлопчиків брудних, тож цілий тиждень бунтував проти купання. Але ходити немитим так довго було не можна, і мене, майже зв’язаного, нарешті покупали. Після того насильницького купання я голосно кричав: «Як ви мене відчистили, так і забрудніть! Інакше кинуся в воду!». Після чого батьки дістали з каміна вугілля і гарненько мене прикрасили. Це була одна з найулюбленіших історій бабусі і разом із тим моя перша трагічна любовна подія.
Розпалювати піч — справа вправного Прометея. Існують чіткі інструкції: сірники не мають бути сирими, мусять легко запалюватися. Сирі дрова — виключити, бажано використовувати висушені напередодні на тій же грубці. Солярка — за бажанням. Якщо хочете, використовуйте хмиз або папір, але тоді ви маєте бути талановитішим за Прометея. Коли вогонь займеться, необхідно підкинути суху лозину, а потім уже можна й поліно. Воно горітиме довго. А це економія.
14
Як свідчить сьогодні один із популярних жанрів порноіндустрії:
15
Купони — йдеться про перехідну грошову одиницю, яка передувала грузинській національній валюті ларі.