Картер Ник
Ханой
Нік Картер
Ханой
переклав Лев Шкловський
1 - ЛЮДИНА У ЗЕЛЕНОМУ БЕРЕТІ.
Сержант Бен Таггарт із спецназу загону Q-40 лежав на животі й затамував подих. Ноги вартового пройшли за кілька дюймів від його голови і зникли вночі Північного В'єтнаму. Таґґарт знав розклад вахти; тепер він провів тут третю ніч і знав про китайські патрулі майже стільки ж, скільки і про розпорядження варти у своєму таборі. Але він не знав, чому їх було так багато, або чому вони були китайцями, а не в'єтнамцями і що вони так старанно охороняли.
Рівно через півтори хвилини вартовий повернеться. Таггарт ретельно відраховував секунди, а потім ковзав по доріжці до обраного ним прослуховування. Це був гай поруч із високою товстою дротяною сіткою, яка відокремлювала його від комплексу старанно замаскованих будівель, і звідти він міг бачити велику хатину, в якій, мабуть, розміщувалася частина цивільного персоналу.
Він зайняв свою позицію обережно, намагаючись, щоб його не бачили ні з стежки, ні з табору, і намагався триматися подалі від дротяної сітки. Простий тест у першу ніч, коли він підслуховував, показав йому, що має достатньо сили, щоб убити слона. Він сів навпочіпки під листям і подивився на землю.
Як завжди, низькі потужні будівлі були оповиті слабким блакитним свіченням, що нагадує місячне світло. Це був військовий табір, хоча солдатів було достатньо захисту фортеці. Він дивився, як пара караульних з гвинтівками повільно пройшла повз, і знову задумався, що так багато китайців у формі роблять так близько до Ханою. Вони пройшли мовчки.
Таггарт відкинув зелений берет і засунув у вухо маленький пристрій. Це була власна версія радіооператора Міка Манчіні набагато складнішого приладу, і він назвав його «слуховим апаратом». Хоча діапазон був невеликим, він ефективно посилював усі звуки, які міг уловити.
Третьої ночі поспіль він став уловлювати уривки розмов з великої хатини. Таґґарт уважно слухав. Він був не лише офіцером розвідки Q-40, а й найкращим лінгвістом у підрозділі. Отже, капітан Марті Роджерс погодився, хоч і неохоче, провести розслідування. В іншому випадку він ніколи б не відмовився від нього заради завдання, не пов'язаного з їхнім власним завданням. хоча табір та радіоповідомлення, які вони з нього отримували, були загадкою. Вони об'єдналися, намагаючись розшифрувати повідомлення, але марно. Однак вони розшифрували так багато, що майже, напевно, повідомлення не мали нічого спільного ні з пересуванням військ, ні з в'єтнамською армією, ні навіть з війною.
Таггарт трохи повернув голову і навів пристрій на звук. Інформація прийшла у вигляді фрагментів розмов багатьох голосів та кількома мовами. Люди різних національностей раз у раз говорили один з одним без особливого ентузіазму, ніби їм мало що сказати одне одному. Іноді слова були нерозбірливим бурмотінням, але здебільшого їхні голоси звучали чітко і без відповіді, можливо, навіть ігнорувалися людьми, які надто нудьгують, щоб відповідати.
Вони не дуже балакучі, подумав Таггарт. Але, можливо, труднощі в тому, що вони не дуже добре ладнали між собою. І треба було бути дуже товариською людиною, щоб почуватися в цій компанії як удома. Він віддавав всю свою увагу їх поверхневим розмовам, хоч і незначним.
«...надто довго, надто довго. А їжа тут огидна!
— Ах, ні, ні, ні, чувак. Стіл чудовий. Я ніколи не їв так добре. Нам потрібні зміни, от і все.
Французи. Обидва. Із різних куточків Франції.
- Ще ні, Гансе. Я хочу спочатку закінчити листа. Мені дружина більше не писала.
Німецька. Глибокі гортанні звуки. Кислі від невдоволення.
— Що ти там робиш із цією книгою? Хіба ти не бачиш, що я читаю? Віддай!
- Так, так, вибачте...
«Так!»
Ще два німці. Один із них дуже схвильований.
«Так, добре, але ніхто не певен, скільки грошей це нам принесе? Розмови не заповнюють дірки в кишенях, чи не так?
Мабуть, швед, хоч говорив німецькою. Відповідь була невиразною, що було прикро, бо поки що це була найцікавіша тема.
Таггарт перевірив мініатюрну шайбу та повністю відключив шведа. Натомість він підслухав китайця, який сказав повільною англійською: «Я йду спати. Що ж. Треба відпочивати чоловіки.
Зібрався на відпочинок, подумав Таґґарт.
Інший голос пролунав голосно і ясно. Угорський, дізнався Таггарт, але він не розумів цією мовою.
— Але ж це в інтересах науки, Ладіслас! прогримів глибокий бас. «Минуло багато часу з того часу, як у мене була така можливість». - Знову німецькою.
— Це також на користь нашого гаманця, мій любий Бруно. Наукові аспекти, звичайно, дуже цікаві, але однаково цікаво, коли нам заплатять і коли це закінчиться. .. '