На тлі цієї лібералізації судового життя, яка була запроваджена і в інших союзних республіках, впадало в око одне важливе явище. Наркомюст залишив на провідних посадах судової системи і прокуратури здебільшого старих трибуналістів і чекістів — людей низької культури, але жорстоких виконавців волі партії за часів військового комунізму. Головою столичного харківського губсуду був чекіст і трибуналіст — колишній матрос Танцура, членами губсуду — трибуналісти Зуб, Сичов, Кара. Про таких людей було відомо багато з їхньої практики в трибуналах. Про Зуба розповідали, як він сам возив на розстріл і виконував вироки над засудженими на Кирило-Мефодіївському цвинтарі (згодом цей цвинтар був перетворений на парк).
В системі наркомату Скрипника працювали також вихідці з інших партій, але ніякої провідної ролі вони не грали. Відомий Юрко Мазуренко був невиразним членом колегії наркомюсту, мовчазний боротьбист Лебединець був один час нікому невідомим головою верховного суду УРСР. Лебединець пережив Скрипника не на довго — його розстріляли разом з іншими після вбивства Кірова на підставі так званого вироку Ульриха в грудні, 1934 року.
Роль Лебединця у верховному суді була декоративна. Головою кримінально-касаційної колегії у ньому працював Романов; він впливав істотніше на напрям роботи кримінальних судів усієї України. Одного прекрасного дня Романов зник. Серед судових робітників стало відомо, що Романов брав участь у злочинній групі, яка здійснила пограбування крамниці «Азриба» в центрі міста, на площі Тевелєва. Про моральний рівень суддів того часу населення довідалося в 1925 році.
Кінець 1925 року, уже настала зима. В цирку (колись Грікке) відбувається великий процес народних суддів Харкова; за хабарництво. Арену перетворено на судову залу. На підвищенні три судді і один запасний — на всякий випадок, бо процес триватиме довго. Головує член Найвищого Суду УРСР Малицький, інтелігентний юрист з дореволюційною освітою, цивіліст. Він нормально є головою Цивільної Колегії Найвищого Суду. Тепер це спеціальне призначення для нього (як виняток) головувати в кримінальній справі. В залі, тобто на арені, холодно, але Малицький без пальта. Дотримує певного стилю, правда, він признавався, що його рятувала як на те дуже тепла білизна. Інші члени Найвищого Суду в пальтах наопаш, так само й інші учасники.
Підсудних сорок чоловік: судді, що брали хабарі, і з ними колишні їхні підсудні, що давали їм хабарі, та кілька посередників. Оборона — адвокатів чоловік двадцять. Обвинувачення підтримують кілька прокурорів, серед них головну ролю грає помічник Прокурора Республіки Лев Соломонович Ахматов, ще молодий, з кучерявою м’якою борідкою інтелігент — відомий своїми літературними інтересами, гострий, ущіпливий в допитах. Він син київського частного повіреного Амханицького.
Народу в цирку багато. Такий суд є видовище, традицію можна шукати ще в римських цирках. Наркомюст наказав створити над суддями показовий процес. Існують показові поля для демонстрації і популяризації прогресу агрикультури. А показові суди винесені з судового будинку «в маси» показують масам як влада карає і за що — популяризація кари.
На першому засіданні в одній із лож можна було бачити Балицького і Скрипника, вище карне начальство — ГПУ і Наркомюст. Слідство в цій справі провадило ГПУ.
Балицький, високий мужчина років понад тридцять, з випещеним лицем, з поставою офіцера тих полків старої армії, що називалися дорогими, бо вимагали від офіцера певного, дорогого стилю життя. У нього м’які манери людини, що посідає велику владу, але знає, як мають поводитися справжні вельможі, стримано і навіть ласкаво. Шинель на Балицькому пошита з тим кавалерійським шиком, до якого я звик у Єлисаветі, де спеціалісти кравці вдягали випущених з «Южной Школи» офіцерів. Таких шинелів у піхоті не носили. Я потім не раз мав нагоду бачити як чекісти любовно зберігали цей шинельно-мундирний шик старої Росії. Колись жандарми теж були підкреслено елегантні. Це очевидно належить до професії.